Пиште на Бердичів

Раз

субота, 28. марця

… пишу, жебы повісти Вам, што тішыт ня, же зачали сте постійно писати. Знайте, будете мати во мі вірного чытальника і прихыльного критыка вашых текстів. Здравлю сердечні…

віторок, 31. марця

… дякую за писмо, котре єм достал. Чом не пишете про сам текст? Рад бым почути Вашы критычны заувагы, ци оціны той писанины. Ци вам ся любит зміст, што бы сте там поправили, змінили або нияк не написали? Не думате, же може інчы тоту роботу повины робити, не я?

понедільок, 6. квітня

… найважнійше само тото, што пишете. Знаня, ци талант до писаня не є основний, коли нихто другій того не робит: не пише, або не чытат. Зміст не мат більшого значыня, коли ани ниякых інчых думок, ци ідей передставленых опонентами на лемківскым рынку неє. А што мам оцінювати? Тамта реляция была мі скорше знана і од початку мал єм до нєй критычны одношыня. Лем не берте сой до серця моіх слів. Ани не знам, ци был бым на силах сам дашто ліпше написати….

неділя, 26. квітня

… приятелю, траплю ся о тебе міцно. Чую же-с хворий. Днес не пиш більше ідий сой лячы…

понедільок, 11. мая

…тішыт ня, што єс опубликувал тоты основны інформациі. До того іронічний твій стиль міг бы выкликати або напастливу, або рівно іронічну одповід. А сам знаш, што реприза все буде лем каботиньством. Дотля, лем тандем Гунянка – Русенко так знал писати. Бер і розвивай тамты взірці. Пиш і міцнійше, най знают, што про іх поступкы думают інчы. А што си тамты думают о твоіх текстах? Не твій проблем, лем іх. То така уж людска натура….

пятниця, 15. мая

…дякую ти за писмо. Радий єм, коли можу з дакым по лемківскы комунікувати і ся дачого вчыти. Лем не є мі з тым добрі. Роздумую над потребом і смыслом писаня, коли такы невеликы приносит оне ефекты. Добрі, што лем ты даколи до мене напишеш. Дякую ти, а пиш до ня надале…

неділя, 17. мая

…хоц знам, же то міцно особистий текст. Такій, котрого не пише ся николи публичні, то вірю, же тобі самому придаст силы на будуче. Тримай ся здраво.

середа, 21. мая

Пробач, коли тя уражу. Того нияк не розумію. Розволочыл єс, за долго написане, непотрибні. Тото мож было в трьох столпчыках помістити. І не вшытко понял єм. По што тілько диґресий? А може ся мылю?…

того же дня вечером

…одраз одписую. Тото мало быти о тым, жебы інчы знали, што я знам. Єден проблем ту виджу, ци окрем тебе хтоси іщы тото чытал?….

Два

Казахскій язык (самоназва: қазақ тілі, قازاق ٴتىلى) є державным языком Казахстану. Перепис з 2009 р. подає, што праві 10 мілийонів жытелів подало казахскій за свій материньскій язык. Наслідством зложеной істориі є присутніст чужынців на казахскій земли. З них, праві 2 мілийоны знає казахскій язык. Адже то многє чысло хоснувателів языка штоден го підтримує, укріплят, розвиват, пошырят, популяризує і ся го не ганьбит. Знає казахскій, вчыт ся го і плекат. По роках совітскых переслідувань і ограничынь, почал ся він розвивати по 1991 р., коли то Казахстан оголосил выхід з Совітского Союзу і державну незалежніст. Днес векшына шкіл на териториі республикы, то школы, з казахскым языком вчыня.

Казахскій язык за совітскых часів дознавал і переслідуваня, і непризнаваня, і нищыня. По періоді «золотого» языкового розвитку пришли часы сталіновскых репресий. Казахскы писменникы были обвинены о нацийоналізм і сепаратизм, о пробы одорваня Казахстану од Росиі. Русифікация і політыка кольоніяльного підпорядкуваня сой Казахів довела до знищыня языка, культуры і казахской інтеліґенциі. До того вшыткого совітскы рішыня заказали традицийного запису казахского языка арабскыма знаками. В 1929 р. наказали зміну арабской подобы писма, найперше на латиньскій альфавіт, а в 1940 на «найбільше цивілізувану» кіриличну азбуку з невеликыма модифікациями. І так, головны совітскы народы – росийскій, украіньскій і білорускій, на долго зробили порядок з казахскым писмом, літературом, журналістыком і нацийональныма казахскыма символами. Тоты, котры хоснували традицийний азбучний запис в своіх языках, зажадали од інчых наций підпорядкуваня ся, культурного унітаризму і принятя азбукы, як єдиного способу записуваня ріжных языків на совітскій обшыри. З дня на ден і казахскій язык мал не быти надале записуваний традицийным писмом (як інчы турецкы языкы) лем чужым. Не было то природне рішыня казахскых писменників, журналістів і вченых, лем было арбітральні нашмарене приказом совітскых власти. Тот порядок надале тирват, хоц сут готовы пляны змін. Тым разом мали бы они быти приняти не в Москві, лем в Астані.

***

Камарат, котрий робил докторску дисеретацию в Москві, во ВҐІК-у (Всесоюзным Ґосударствєнным Інституті Кінематоґрафіі) оповіл мі особливу історию про долю казахского творці, пишучого в языку підданым ідеолоґічным влияням. Было то оповіданя, котре знал од свойой соклясниці, так як і він, дослідничкы совітской кінематоґрафіі. Походила она з казахской інтеліґентской родины. Єй дідо был значучым писменником. Біда з його творами была така, што писал іх в неузнаваній подобі свого языка. Творы записувал арабскым писмом, котре было заборонене, а за його хоснуваня і плеканя горозила кара. Дідо тото знал. Лем потреба писаня была в нього сильнійша. Писал фурт. Намагал ся заспокіти не лем писменникам знаний голод артистычного слова, але і спрагу побудуваня реляций з розуміючыма го чытальниками. Хотіл мати громаду чытальників, для котрых писал бы своі творы. Думал сотворити спілзалежніст, комунікувати з нима, жебы брати інспірациі до дальшой діяльности. Потребу писаня міг заспокоіти сой легко. Брал в рукы перо і папір тай писал. Гірше было з чытальниками. Тых боронили му находити не лем совітскы власти, але і власна родина. Єй члены мусіли хоронити писменника, а і себе самых, перед репресиями.

Казахскій писменник нашол і з той ситуациі выхід. Зачал писати писма сам до себе. Остал сам для себе облюбленым писменником, а до того і найвірнійшым чытальником і критыком свойой творчости.

Так придуману літературну діяльніст систематычно розвивал роками. Написал тисячы сторін літературных творів, котры были до того одраз деталічно оцінены. Доставал все пошырены рецензиі і критычны пізріня на своє писменництво. Доховал ся найліпшого літературного критыка. А тот писал шумны, поглублены дослідничы дисертации присвячены лем творам свого облюбленого писменника. А до того, так ся зложыло, што вшыткы тексты критыка были прекрасні каліґрафуваны. Лем припадком характер писма, был барз подібний до писма самого літерата.

Три

Знаний в польскым языку фразеольоґізм – писати на Бредичів – означат писати писма до… никого. То синонім безсильных жадань, сланя суплікаций, скарг і писм без надіі, што дахто іх колиси прочытат. На чочту до Бердичова подібно трафляла нежадана никым цілодержавна кореспонденция, котрой перезначыньом было остати непрочытаном. Такой было то природне місце остаточного закінчыня єй жывота.

Інформацийний порталь радия Руской Бурсы Лем.фм полнит од початку подвійну ролю. Приносит штоден вісти, реляциі, анонсы, рецензиі і коментрарі. Словом тексты в русиньскым языку. Писаны сут они в кодифікуваній лемківскій версиі (согласно ґраматыкы выданой в 2000 р.) і в пряшівскым стандарді русиньского языка, а дале публикуваны на сайті. Вшыткым до відомости. Рідко під текстами явлют ся коментарі, вписы і полемікы чытальників писаны языком дотримуючым тых самых стандардів, правил і ґраматыкы. Ци то означат, што радийо робит даремну роботу?

Портальовы тексты сут люблены (або ненавиджены) і поміщаны в ріжных запертых і отвореных ґамбокнижковых ґрупах. Ідут в світ до чытальників. Лем коментуваны і оцінюваны сут найчастійше нами самыма, редакторами першого лемківского радия, порталю і особистыма нашыма приятелями, котрых щастливо з дня на ден ся нам причынят. Долго думал єм, што то непрофесийне, смішне і неправильне, жебы комунікувати і входити в реляциі зо самым собом.

Выслухана істория про казахского писменника зверифікувала моі оціны на тот проблем. Зрозуміл єм, што і 10 мілийонів Русинів, і своя держава то за мало, жебы протиставити ся нашмареным ззовни стремліням до выоначыня, непожаданой інтелектуалістами і народом зміны, зрадництва і продаваня цінности за чужы срібрникы. То за мало до протиставліня ся заказови хоснуваня свого языка, культуры і звыків. І 10 милийонів Русинів то гідні за мало, жебы нарід был захранений і ждало го світле будуче.

Парадоксальні то єдиниця, самітний бойовник, котрий буде незломний, котрий не піддаст ся, і консеквентні, противні до другых, буде плекати своі нацийональны прикметы годен вказати ґрупі правильний пут.

Най бы лем єден Будитель был при нас, то будеме мати вшытко, чого нам треба. І коли хоц лем єдного такого чловека Русины будут мати, буде дост.

В проґрамі вызвучалa співанка п.н. “Малий Ісус” ґрупы Indochine, в котрій грали і співали братя-близнякы, Миколай і Штефан Сіркіз, і іх камарат Димитрий Бодяньскій.