Подякуваня од монастыря в Турковицях

Жіночий Православний Монастыр Покровы Пресвятой Богородиці в Турковицях прислал до Стоваришыня Руска Бурса подякувальний лист за поміч в награню найновшого музычного выдавництва «Богогласник» того же монастыря з духовном музыком. Окрем того, достали сме тіж 3 примірникы награного альбому з піснями, якы збогатили колекцию Бібліотекы Руской Бурсы та базу духовной музыкы радия ЛЕМ.фм, котра звучыт на нашій антені в неділі. Очывидно, хочеме ся з вами поділити тыма чудовыма награнями – послухайте фраґментів пісен і почытайте історию турковицкого монастыря.

Православний монастыр в Турковицях, звязаний з культом іконы Богородциі та місцевым святым джерелком, істнувал уж в XIV ст. Находит ся в самым серци Холмской землі. Чысленны поломникы, не лем православны, прибывали гын, жебы просити о благодат і оздоровліня. Особливо часто однотовуваны были оздоровліня діти і калік, чого свідоцтвом мали быти лишаны при іконі куляґы. Істория объявліня ся Турковицкой Іконы Богородиці, як бесідує церковна традиция, повязана єст з польскым князьом Владиславом Опольчыком, котрий по обнятю рускых земель по князю Андрию (1340 р.) рішыл вывезти з замковой церкви з Белжца вшыткы цінны предметы, в тым чудотврону ікону Божой Матери. Подля передань, ікону написал св. Євангелиста Лука.

«Богогласник», Волинь Почаєвом сливе

Княз Владислав, везучы сокровища до родинного Ополя, затримал ся выпочати в околици Турковиц. Коли хотіл іхати дале, коні не могли рушыти з місця. Вшыткы взяли тото за знак, же Богородиця хотіла остати в тым місци. Коли княз взріл силу іконы, іщы барже захотіл мати Єй в себе. Рішыл повезти Єй не до Ополя а до Ченстоховы. Коли вкінци коні рушыли, в місци ,де находила ся ікона, явил ся блеск. На тоту памятку вірны рішыли побудувати там святыню, што мало дати початок турковицкому монастырьови. Блеск на гаснул аж до скінчыня будовы, а в блеску на полотні явил ся вид Богородиці з Діятком.

«Богогласник», Ярко лампады горят

Інчий переказ бесідує, же турковицку ікону написал єден монах з Кыйова, якій зворушул ся знаками Божой Матери. З історычных джерел відомым є, же в Турковицах істнувал грекокатолицкій монастыр до 1789 рока (подля інчых джерел до 1749 р.), коли был запертий єпископом Риллом. Остала ся лем церков з чудотворном іконом, до якой чысленно приходили поломникы.

«Богогласник», Странник

Монастычне жытя одродило ся в Турковицях аж в 1903 році, коли покликано гын філию жіночого православного монастыря в Радечници. Вознесено од основ цілу забудову разом з церквом. Тисячы поломників приходили на свято Положыня Честной Ризы Пресвятой Богородиці во Влахерні (15. липця/юлия) та на свято Покровы Пресвятой Богородиці (14. жолтня/октобра). Турковицку традицию перервала І Світова Война. Чудотворний образ Богородиці вывезено до Росиі, одкале николи не вернул. По 1918 р. будинкы монастыря одобрано, а церков знищено, але в другій половині 20. років культ Турковицкой іконы зачал ся одраджати. Побудувано капличку, де поміщено копію образу. Онедолга до Турковиц вернули православны монашкы. Жытя монастыря было зас перерване в 40. роках XX ст. – жытелі холмской землі в роках 1944-46 вывезены были на Радяньску Украіну і выселены на пілнічны і західні землі Польщы в рамках Акциі Вісла в 1947 р. Капличку спрофанувано, а джерелко воды засыпано. В 1981 році припадково нашла ся копія іконы, котру одреставрувано і, рішыньом товдышнього митрополиты Василия, поміщено в церкви в Томашові, де одродило ся свято, славляче турковицку ікону. В 1990 р. поміщено єй в монастырі в Яблочыні. Переломным моментом для одроджыня ся турковицкой традициі был 1999 рік, коли перший раз од 40. років XX ст. в самых Турковицях в ден праздника одслужена была Св. Літургія. Посвячено товды крест в місци старого монастыря і од того часу, рікрічні, 15. липця/юлия в Турковицях проходит торжество з посвячыньом воды. В празднуванях участ берут православны єрархы, священникы і соткы вірных.