З музею у Спрінґфілді вкрали Варгола. Ліпше повіджено його творы. Окрім іншого і прославлену Кембелову поливку, котру знать якбач і тот, хто ґалерії ці музеї не видів ани з летадла. Мало ся то стати іщі 7-го апріля. Америцька FBI о тім дакус мовчала, може думали, же ся їм так легше подарить поїмати злодіїв і потім ся то пустило до медій. День по тім, 8-го апріля, вкрали Варгола. Теперь не його творы, але Варгола. Нихто ся тым не інтересує і вшытко є в найліпшім порядку.
Ку крадежі, котру поліція не рішыть, а ани не буде, дішло так: 8-го апріля рано Ґеннадій Москаль, голова Закарпатьской областной державной адміністрації, перед тяжко встановленов кількостьов свідків (будькым, хто собі то найде і прочітать і на його офіціалнім сайті) в рамках „декомунізації“, під чім ся розуміє буряня деякых памятників і переменованя уліць, а не зміна політічного ряджіня і думаня в державі, підписав далше зо своїх наряджінь, котрым змінив далшы назвы уліць і назву намістя в дакілько селах Закарпатьской области. Окрім іншого у селі Минай змінив Октоброве намістя на Намістя Енді Варгола. Вєдно із далшыма, точно дотеперь неідентіфіковательныма злодіями, потім на своїм сайті дав опубліковати о цілій події статю, в котрій дішло ку крадежі Варгола, кідь у тексті написали, же іде о цілосвітово знамого умелця україньского походжіня. Кідьже світознамый умелець вже даякы рочкы не жыє, не могли му вкрасти індентічность своїм пересвідчованьом го о тім, жебы зрозумів, же є Українець, і так собі думаме, же му не вкрали ідентічность, але досправды го вкрали цілого. Конець поліцайного запису, котрый ся ниґда не записав. Точка. Датум. Підпис.
У єднім розговорі мі русиньскый діятель Димитрій Поп повів, же подля нього жаден досправды добрый лінґвіста не може повісти, котре слово є якого походжіня, кідь ся находить у веце языках. Ці тото слово взяли Русины од Мадярів, або Мадярі од Русинів і так далше. Його теорія є, же сьме ту жыли єдны коло другых, і днесь є досправды тяжко повісти, хто кого веце наінфіковав у словнику. І так са може ниґда дізнаме, ці мачка пришла із Мішковця до Ужгорода, або тота драга проходила навспак. В дакотрых припадах має Димитрій Поп бізовно правду, в дакотрых собі думам, же ся походжіня слова дасть встановити барз просто. Но я бы єм тоту теорію іщі о кус росшырив.
Днесь тяжко повісти, ці пирогы суть словацькы, як о тім говорять Словаци, русиньскы, як говориме мы, або україньскы, як думають Українці. В списку такых страв бы сьме могли продовжовати і могли бы сьме на них схосновати таку саму теорію, яку має Поп о словах. Хто днесь може досправды повісти, кідь люди істо смотрили і сусідови до кайстрона а могли спробовати варити тото, што і він, же якого походжіня є котра страва на нашых столах?
Но проблемом не є мачка або пирогы. Проблемом є, кідь хтось, хто грає великого патріота, котрый єдиный має конечно правилный юрісдічный погляд на референдум із 1991-го року, погляд, на котрый дотеперь не пришов ани найздібнішый правник на Україні а у світі обще, не має, або не хоче мати, абсолутно жадны ґеоґрафічны знаня і знаня о історічных населінях у конкретных ґеоґрафічных областях. Походжіня предці не є мачка ани то не суть пирогы. При походжіню ся то у чоловіка на основі знамых фактів дасть барз легко встановити.
Варгол уж такых злодійств пережыв много. Вкрали го нераз. І мене аж так барз не трапить єдна далша крадеж Варгола. Радо собі го крадуть і Словаци. Тадь хто бы не хотів мати вызначного умелця у своїх шорах, головно кідь сьме самы не доказали нич і так ся можеме хвалити холем тым, хто досправды дашто у світі значіть. Но мене веце трапить, же покля крадеж творів Варгола рішыть поліція, докінця є на поїманя злодіїв выписана одміна, ту хтось цілы рокы краде ідентічность Русинам, нелем на Україні, і робить то одкрыто, без будьякой кары, причім то подля міджінародных норм аж так із церьковным порядком не є.
Можеме ся зречі того, же є мачка наше слово. Можеме ся зречі і того, же пирогы суть лем нашы. А поливка Кембела – най їй є добрі там, де є, звариме собі іншу. Але злодійство односно ідентічности Русинів бы уж раз навсе мало скінчіти і так, як повів Москаль, же резултаты референдума із 1991-о року скінчать на смітнику історії, мало бы на смітнику історії скінчіти не референдум, а краджіня ідентічности Русинам. Варгол може быти і Америчаном. Лемже мы, ту, в нашых Карпатах, можеме быти лем Русинами.
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА