Посвячыня одремонтуваной капличкы в Устю Рускым

Стараньом Заряду Ґорлицкого Повіту, при спертю Малопольского Воєвідства, одремонтувана остала понад 100-літня лемківска капличка в Устю Ґорлицкым (давна назва то Устя Рускє). Екуменічне посвячыня проходило в суботу 28. жолтня/октобра тр. В посвячыню участ взяли м.ін.: внучка фундаторкы капличкы, Мирослава Хомяк – авторка вельох підручників до вчыня лемківского языка, староста ґорлицкого повіту Кароль Ґурскі, духовны: о. Володислав Канюк, о. Ярослав Чухта, проф. АКШ Віктор Єнджеєц і ведучий Стоваришыня Руска Бурса, Павел Малецкій.

Капличка під покровительством Воскресіня Господнього была выремонтуваня по части завдякы дотациі в высокости 10 тис. зл з проґраму Капличка (о наборі внесків інформували сме гев), оголошеного через Маршалківскій Уряд Малопольского Воєвідства. Цілий кошт реновациі – докладний демонтаж, піднесіня до рівня дорогы і зложыня капличкы, вказал ся о вельо высший, зато бракуючы грошы в выс. 36 тис. зл, покрыл Заряд Повіту. В звязку з перебудовами дорогы, капличка нашла ся пониже рівня дорогы, зато наражена была на підтопліня та вілгіт і была недоступна для жытелів, якы од років ся в ней молили, зато ремонт – при єдночасноым піднесіню обєкту – был необхідний.

Капличку торжественні посвятило трьох священників: римокатолицкій – о. Вєслав Чая, грекокатолицкій – о. Ярослав Чухта і православний – о. Володислав Канюк. Вчас подіі голос забрал м.ін. ґорлицкій староста Кароль Ґурскі, якій подякувал проф. Вікторови Єнджейцови за одступліня фраґменту парцелі, жебы мочы одповідньо выекспонувати капличку і выразил радіст, же повело ся довершыти ремонт, завдякы чому капличка може быти хоснувана через місцевых жытелів і туристів. Ведуча Комісиі Едукациі, Культуры і Спорту Рады Ґорлицкого Повіту Софія Каміньска в своій выповідо підкрислила історичну, культурову і екуменічну ролю капличкы та інчых того рода обєктів ґорлицкой землі.

Вартістным голосом был тот забраний через Мирослвау Хомяк, внучку Анны Даньковской, фундаторкы капличкы. Оповіла она особливу історию родинной капличкы і обставины єй вознесіня. В 1890 році моя бабця Анна Даньковска, маючы 20 років, выіхала з Устя до Амерыкы з двома старшыма братями. Іхали тунім шыфом, котрий вчас бурі мал аварию на середині океану. Властитель шыфу звернул ся до пасажерів з прошыньом о молитву за іх жытя. Молили ся, жебы приплынул даякій справний корабель, якій буде в силі взяти на свій поклад пасажерів. І так ся стало. Моя бабця і єй братя за уратуваня жытя рішыли фундувати в Устю капличку Воскресіня Господнього. Переслали першы зароблены грошы до мойого прадіда, котрий побудувал капличку, выпосажыл єй і купил 3 іконы Воскресіня Господнього. Остало му іщы дакус грошів, зато поставил на цмонтери великій крест при гробах родичів і родины. Родина все опікувала ся капличком, так єст і тепер – оповіла Мирослава Хомяк.

фот. Павел Малецкій