ПроРусин / Як повело ся вратувати конечняньску церков перед розобраньом – середа, 20.00 год.

В днешній авдициі, што про самого мене здає ся быти барз цікаве, постарам ся вєдно з мойом старшом спілбесідничком оповісти покус о істориі церкви в Конечній. Чом як раз Конечна? Предовшыткым зато, што є то днес село бодай цілком лемківскє, а при тым лежыт там, де кінчыт ся Лемковина і зачынат Пряшівска Русь (за етимолоґійом – од конец/кінчыти). Tым самым днешня тема добрі вписує ся в інтерреґіональны односины Русинів з обох сторін Карпат.

Моім і Вашым гостьом буде Єва Гыра, яка по повороті з выгнаня доднес прожыват в рідным селі – Конечній.  Што ня досправды зацікавило, то коли єм бесідувал з паньом Гыраньом, дознал єм ся, што повело ся ім повернути на Лемковину даде в першій половині пятдесятых років. Докінця самы не памятают, але могло то быти правдоподібно перед або в 1952 році! Прото тіж, мож брати гевсий поворот з выгнаня як єден з першых (ци бодай не перший) серед загалу Лемків, якы шырше зачали повертати по 1956 році. 

Тему щестливого повороту тіж загаіме, але на зачаток днешньой авдициі оповіме про тото, як Єва Гыра борола ся про вратуваня конечняньской церкви св. Василия перед розобраньом і розшабруваньом. Кєд бы не впертіст на тамтот час молодой Русначкы, правдоподібно церков в Конечні могли бы сме днес обзерати лем на архівальных фотоґрафіях. Пляны розобраня храму явили ся, подля ріжных джерел, в 1952 році. То як раз Гыра была свідком тамтых подій. 

Премєра проґраму в середу, 25. жолтня/октобрa о 20.00 год., повторіня вночы з середы на четвер о 4.00 год. та в суботу, 28. жолтня/октобра, о 15.00 год.