Уж вельох Лемків было барз прошеных. То така нацийональна прикмета. Єдных, на гостині, просили трираз істи, а они – нич. Сідили за столом голодны. Рахували, што кєд бы іщы раз попросили, так бы ся перемогли і дашто перекусили.
Так і інчых наша ґазета для руского народа – Лемко – ч. 43. за 1912 р., просит котрисий уж раз – бесідуйте лем по свому – по русиньскы – і обіцюєме, же просити будеме іщы много, дуже і барз.