Русиньска оброда: 30 років на русиньскій ниві

В році 2020 собі Русины на Словакії припоминають вызначный юбілей. Якраз перед тридцятьома роками в малім пригранічнім містечку Меджілабірці выникла перша пореволучна орґанізація Русинів у втогдышній Чехословакії – Русиньска оброда. Перша пореволучна орґанізація народа, котрый 40 років офіціално не існовав.

Выникнутя той орґанізації не пришло лем так, само од себе. Процес, котрый вів до заснованя орґанізації, яка є доднесь наймасовішов в рамках русиньского руху на Словакії, зачав уж в році 1989 і мож бы было повісти, же зачав „прозаічно“, выставков о Енді Варголови.

Револучный рік

Треба припомянути, же в новембрі 1989-го року быв про русиньску меншыну вызначным выник Обчаньского форуму (ОФ) в Меджілабірцях. Імпулз тому дав Михал Бицько, пізнішый основатель Музею модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях.

Бицько стояты воды русинства розрушав уж дакілько місяців перед револуційов, кедь як педаґоґ Основной умелецькой школы в Меджілабірцях зробив выставку о Енді Варголови, на котрій мав пожычены матеріалы од родины Завацькой із Миковой і родины Противняковой з Выдрани. На події нараз было чути, же тема русинства все в людях жыє, лем чекать на свій добрый час.

Тот час на себе не зохабив довго чекати. По днесь вже історічных револучных діях в Празі в новебрі на апелації Бицька, но і далшых актівістів як Петро Фецура, Йосиф Ґрамата ці Любомір Оначіла, і в тім русиньскім місточку в револучных днях выникать ОФ, котрый пізніше змінить назву на Верейность проти насилства (ВПН). Но як до ВПН в Меджілабірцях зачінають приходити далшы прорусиньскы орьєнтованы люди, коордіначный выбор пропонує, жебы лабірьскій ініціатіві дати назву – Русиньска оброда (РО).

Мало то підкреслити факт, же Русины в тых револучных часах мають окрім заміру здобыти комуністами утискованы обчаньскы права і свій властный ціль – здобыти свої народностны права. Пропозіція ся прияла.

Установлююча громада

Русиньска оброда (назва Русиньска оброда на Словеньску зачала хосновати ся аж по різділіню Чехословакії) выникла установлюючов громадов 25-го марца 1990-го року. На громаді взяло участь 103 представителів многых русиньскых ініціатівных ґруп з окресів Бардейов, Братіслава, Гуменне, Меджілабірці, Пряшів, Прага і Свідник.

Як пише Анна Кузмякова у книжці Наша двадцятьрічна путь, треба одкрыто повісти, же найвекшу заслугу на взнику Русиньской оброды мали Русины з Меджілаборець, што потверджують і слова основаючого актівісты русиньского руху Михала Бицька, котрый повів: „То, же маме Русиньску оброду (уж яка днесь є, така є) дякуйте Лабірчанам з бывшой ВПН… бо до сейму основали Русиньску оброду лем Лабірчане…“. На установлюючій громаді (до того часу в подобі руху) быв за председу Русиньской оброды зволеный Михал Турок-Гетеш.

Марцова громада прияла Проголошіня, в котрім, окрем іншого, были становлены такы цілі як: узаконіня окремой русиньской народности, узаконіня назвы русиньскых народных школ, жебы ся в русиньскых церьквах служыли літурґії в церьковнославяньскім языку і апостолы, євангеліє і проповіді были в русиньскім языку, жебы были змінены назвы културных інштітуцій – Україньского народного театру на Театер Александра Духновіча в Пряшові і Музею україньской културы у Свіднику на Музей русиньской културы. Тыж жадали, жебы ся зрушыли назвы головных орґанів, котры были выдумков тоталітной ідеолоґії.

Руиньска оброда дала згоду із вступом до Унії народностных меншын Чехословакії а потім до Паневропской унії народностных меншын.

Од громады по першый сейм

Вызначным кроком в актівітах новой формуючой ся орґанізації было выданя нултого чісла часопису Русин, векшынов в русиньскім языку з великов помочов Общества Енді Варгола. Редакція присвятила увагу вопросам русиньской народности, русиньского списовного языка, хрістіаньскым мотівам, жывоту і ділу представителя поп-арту Енді Варгола і были надрукованы Становы Общества Енді Варгола. Тексты были написаны в русиньскім языку (дві послідні темы были оброблены по словацькы).

Вже на першій громаді ся вказало, же русиньскый рух здобывать цілоштатный розмір, зачінать здружовати далшы ініціатівны ґрупы і жадало ся вытворити компактну орґанізацію, кедьже іщі все то быв нереґісторваный рух, з пожадованыма штруктурами, вытворити орґанізацію, котру бы мож было леґіслатівно зареґістровати на компетентных штатных орґанах.

Дня 12-го авґуста 1990-го року засідав приправный коордіначный выбор Русиньской оброды. Tот схвалив Становы Русиньской оброды, котры выпрацовав Михал Бицько і Александер Франко. Становы были зареґістрованы на Міністерстві внутрішніх справ Словацькой републікы 1-го октобра 1990-го року. Тым ся завершыли приготовліня на офіціалну штатну леґалізацію першой орґанізації, котра соєдиняла Русинів на теріторії втогдышньой Чехословакії, міг ся зробити першый сейм.

Точно рік по револуції, 17-го новембра 1990-го року, одбыв ся першый сейм РО, по котрім собі до кресла председы сів, майже десять років із перервов у нім вытримав Василь Турок-Гетеш. Сейм вів Владимір Цепко. Русинька оброда стала четвертов офіціалнов русиньсков орґанізаційов у світі по америцькій Rusyn Association, польскій орґанізації Стоваришыня Лемків і підкарпатьскій орґанізації Общество карпатських русинов.

30 років на русиньскій ниві

За 30 років існованя РО ся на посаді председы окрім Василя Турока-Гетеша вычеряли Миколай Ляш,  Ярослав Сисак, Александер Франко, Штефан Ладижіньскый, Анна Кузмякова, Владимір Противняк, Мілан Мнягончак. Сучасным председом є Мартін Караш.

Од 1990-го року выникло на Словакії множество орґанізацій, котры веце або менше залучіли ся до русиньского руху. Но треба одкрыто повісти, же як раз Русиньска оброда стояла за тым найосновнішым, што Русинам на Словакії принесло таку позіцію, яку днесь мають.

Были то люди з РО, котры на самім початку мусили порядні завойовати за права Русинів, кедь їм в опозіції стояли тверды проукраїньскы кругы, довгы рокы підтримованы комуністічныма владами. Были то люди з РО, котры досягли, же днесь у Пряшові маме Театер Александра Духновіча, котрый грать по русиньскы, же маме кодіфікованый русиньскый літературный язык, же русиністіка є і в рамках высокошкольскых штудій на Пряшівскій універзіті. То люди з Русиньской оброды, єй першый председа, засновав реґуларну періодічну пресу Русинів на Словакії, кедь коло оброды была заснована редакція Русин і Народны новинкы, котру під свої крыла в просторах театру взяв Василь Турок-Гетеш.

Была то Русиньска оброда, котра стала основаючім членом Світового конґресу Русинів, перше засіданя якого проходило таксамо в Меджілабірцях, в марці 1991-го року, на чоло котрого таксамо собі делеґаты членьскых держав выбрали дрматурґа Театру Александра Духновіча і председу РО Василя Турока-Гетеша. Были то люди з РО, котрым ся подарило, же уж в році 1991 люди могли і зачали голосити ся ку своїй русиньскій народности, свому материньскому языку і нашы чісла дотеперь у переписах все, вдяка Богу, росли.

Покля бы сьме то мали обсягнути в єднім речіню, пак треба повісти, же якраз выникнутя Русиньской оброды у 1990-ім році вытворило условія про воскресіня народа, котрый 40 років офіціално не міг існовати.

Самособов, так як в каждій комуніті, в каждій орґанізації, і в Русиньскій оброді были ліпшы, а і гіршы турбулентнішы часы, но наперек вшыткому мать тота орґанізація незаступительне місце нелем в рамках руху Русинів на Словакії, але і в меджінароднім контексті.

Лем пару слов і тихы спомины

Наконець вже лем пару слов. В році 2020 собі припоминаме 80 років од народжіня Василя Турока-Гетеша і 15 років од його смерти. Думаме, же нихто не може похыбовати, же то найвызначніша особность періоду такзваного третього народного возроджіня Русинів.

Русиньска оброда, і цілый русиньскый рух, є ту і вдяка ньому. Без такого бойовника, якым быв Турок-Гетеш, бы войованя за наше возроджіня, за нашу днешню позіцію, было бы якбач омного тяжше. О то, же ту днесь сьме ся самособов причінили і далшы люди, а никого бы сьме з того списку не хотіли выхабити. Вшыткы заслужать нашу подяку і нашу велику почливость. Но з нагоды річніць народжіня і смерти будителя модерных часів Василя Турока-Гетеша, присвятьме му холем тихе споминаня. Днесь ту сьме як повноправны Русины і вдяка ньому.

Текст быв написаный у співавторьстві Петра Медвідя і Анны Кузмяковой.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА