Русиньскы Амішы

В найвешкім русиньскім селі у Войводині – Руськім Керестурі, вже 265 років діє Основна школа Петра Кузмяка, котра є днесь споєна із ґімназійов і штудентьскым домовом. Днесь є то найстарша іщі діюча русиньска інштітуція такого тіпу на світі. Вопросом є, кілько іщі може вытримати.

Зачатком марца в сербскых медіах было мож чітати о тім, як ся сербскым дітям властно бере конштітучне право учіти ся в материньскім языку, навеце языку державнім, як раз на основній школі в Руськім Керестурі. Тота собі доднесь сохранила, же навчалным языком є русиньскый язык, на ґімназії вже існують і сербскы класы. На протесты, котры мали выкликати містны сербскы жытелі Руського Керестура, і котры жадають про свої діти навчаня по сербскы, зареаґовав і сам міністер освіты Младе Шарчевіч. Тот жадав поясніня од компетентных орґанів, чом сербскы діти вчать ся по русиньскы.

Покля із сербского боку было гукоту, векшым несподіваньом є, же з русиньсого боку даякой векшой дефензівы чути не было. Ку даякому офіціалному выражіню Націоналного совіту Русинів бы сьте ся не дістали. І то є доста чудне, кедьже бы то мав быти як раз совіт, котрый бы мав стояти у першій фронтовій лінії на оборону Русинів. Хто зареаґовав, то была членка совіту і депутатка сербского парламенту Олена Папуґа, котрой реакцію на тоту справу публіковав портал Радио-Телевизия Войводини і їй коментарь ку тій справі быв надрукованый у ґазеті Руске слово.

Медіална сила, з яков ся до сітуації вложыв сербскый міністер освіты, може быти зрозуміла, но такой треба припомянути і то, же право здобывати освіту в материньскім языку не є ґарантоване лем сербскым дітям, а і тым, котры належать ку меншынам. І зато зіставать на языку вопрос, ці бы ся з єднаков силов вкладав до сітуації, кебы ся у великім сербскім селі поставили родічі пару дітей і протестовали, же не суть вытворены класы з навчалным языком, котрый є їх материньскый.

Школа в Руськім Керестурі не існує зато, жебы сперати право Сербів здобывати освіту у своїм материньскім языку, але зато, жебы практіковати право здобывати освіту у своїм материньскім языку Русинам. Так само сербска школа в сербскім селі не існує зато, жебы сперати навчаню ся в языку народностной меншыны даякій меншыні, але жебы забезпечовати навчаня сербскых дітей у своїм материньскім языку.

Основный проблем прозумліня або непорозумліня проблематікы, наприклад і в припаді міністра, ся барз просто ілуструє. Бо правда є така, же покля Русины переселять ся до Сербами населеных сел і міст, і будуть барз мала, некомпактна ґрупа, мало дітей у різных віковых катеґоріях, потім мусять раховати з тым, же їх діти будуть ходити до школы, де є навчалный процес по сербскы. То є припад інтеліґенції, котра зачала одходити до Нового Саду, де суть русиньскы іншітуції, ці до столиці Сербії. Но а платить то і навспак. Покля ся Сербы населяють до Руського Керестура і суть іщі все мала, некомпактна ґрупа, потім мусять раховати з тым, же їх діти будуть ходити до русиньской школы, або їх будуть возити до школы інде.

Самособов, суть приклады школ, котры суть з навчалным языком державным і суть там вытворены класы з навчалным языком меншыны, припадно навспак, же є школа з навчалным языком меншыны і суть там вытворены класы, в котрых ся вчіть на державнім языку. Тото не є проблем лем Сербії, подобны сітуації ся днесь рішають і на югу Словакії. І є ясне, же нихто нормалный, хто собі не хоче на дітях лем робити націоналістічну пропаґанду, як то правилно означіла і Олена Папуґа, не буде хотіти сперати єдным або другым дітям, жебы ся учіли у своїм материньскім языку. Вызерать то так, же такый модел буде мусити запровадити і керестурьска основна школа. Но так як вшытко, і тото має свої выгоды і невыгоды, в рамках чого за коротшый конець тігать меншына, не майоріта.

Конкретно в припаді Русинів у Войводині можеме видіти, же там, де є на школі русиньскый язык лем єднов з двох можливостей, все менше дітей є в русиньскых класах, є проблем дакотры рокы одкрыти класу. Жаль, но то є природный яв повязаный з асіміліаційов, не все примушенов, многораз добровольнов. Школа, котра є чісто народностна, є іщі все великов силов, котра на себе докаже ліпити людей і не пустити їх, жебы ся ліпили на асімілачный процес. Покля буде керестурьска школа мати русиньскый язык лем як єдну з двох можливостей, можеме быти свідками того, што вже видиме в іншых селах – свідками знижованя інтересу о навчаня по русиньскы.

Дасть ся од того якось сохаранити? Ніт, покля ся досправды зачне учіти і по сербскы, кедь рахуєме, же ся вже Русины не беруть лем меджі собов, же не вшыткы мають певне народностне усвідомліня ітд. Но дасть ся то мінімалізовати. Што є ку тому потрібне? Мы, Русины споза сербской граніці.

Русиньска комуніта мусить быти єднотна, мусить быти цілосвітова, мусять ся утримовати тісны, теплы і часты контакты. Покля шмариме русиньску комуніту в Сербії, най пливе сама, покля з них зробиме якусь малу одрізану комуніту чудаків, даякых русиньскых Амішів, на котрых ся каждый лем смотрить, же в котрім столітю заспали, покля не будуть чути, же належать до векшого цілку, потім ся не можеме на нич інше сподівати, лем на то, же школа зачне быти часом веце сербска як русиньска. І то може іти аж до цілкового зничіня русиньского школства в Сербії, што принесе єфекты і на існованя або неіснованя тамтешніх Русинів.

В конечнім дослідку на існованя або неіснованя нас самых.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА