Раз
Пару років тому, на головну сцену Лемківской Ватры на Чужыні, найважнійшого фестівалю Лемків в Польщы, вышол особливий ансамбль. Все в кульмінацийній части ватры орґанізаторы забезпечают ґрупы, котры мают грати до танця. Головном задачом і того выступу мало быти лем порушати публику і нич більше. В тым же припадку ансамбль дал так чудачний концерт, очывидно, з ґрантовом підпором, призначеном на підтриманя і розвиток лемківской достоменности, же на долго мал єм дост Михалова. В моій оціні, перекрочено вшыткы міры провокациі і самоувірености. Ансамбль подібно зарахувал вельо успіхів на «польскым вудстоку» і в інчых місцях. Сопоставлений был з парох люди, граючых на бубнах, гушлях, акордеоні, клярнеті, підлученых до меґаватожерных апаратів. В Михалові зачали рубати, выдаючы зо себе купету найгіршого сорта звуків.
Ясне, што не заграли нич по лемківскы. Слів в тій райбачці не было, а і так нихто бы іх не дочул. Не выказали ся нияком русиньском, ачий лемко-подібном мельодийом. Повім більше, они не заграли ниякой мельодиі барже скомпликуваной як пару простых акордів. Каждий свій «кавальчык» різали в єден і тот сам спосіб. Раз мінімально скорше, раз – кус помальше. Зато скуточні зопсули мі смак. Але публика шаліла. І до той чысто припадковой мішанины гуку і бубніня робила поспішну фізкультуру. Дорозуміл єм, же остаточний упадок лемківской культуры може так власні выглядати і скоро ся діжду, коли выключно того рода «продукцию» будут пропонувати некомпетентны, маючы фатальний смак, складачы фестівальового проґраму. До того, же кажда бортачына, котра іде зо сцены єст легко ґылтана Лемками, Русинами, то єм покус привыкнул. Як то в в співанці Млинарского – люде тото лю-ууу-блят, люде тото ку-уууу-плят, лем голосно, лем на хама, нас оглуплят. Для сел, для міста, наука проста, вшыткы уж знают за што платят, каса дуркат.
Того же дня, деси пополудни, для тых, што пришли послухати спокійнійшых звуків, якым не треба ампліфікациі електриком, продукуваном середньой велькости електровньом, а до того співают творы з барже розвиненом ленійом мельодиі, а при тым презентуют штоси для ока, т.є. народны кроі, заповіли ансамбль зо шаришского села – з Печовской Новой Веси. Хоц єст оно положене по сусідскы знаного і Русинам з Лемковины поломницкого села – Лютина, то члены ґрупы представили выключно словацкій проґрам без деца русиньского. Чом? Зато, же могли. Были словацкым ансамбльом зо словацкого села. Вымагати од них русиньскій репертуар было бы пересадом. Хтоси, якбач, подумал – шаришскє, подібне дакус до нашого – люде ся не вызнают. Не сама достоменніст на фестівалю ся рахує, має быти розрывка. Чести Русинів і артистичного рівня михалівского фестівалю, як все успішні, боронил ансамбль Барвінок з Камюнкы, з незмордуваным Мартіном Карашом. Остало низко поклонити ся ім за тото.
Два
Описуваны репертуаровы недорозумліня сут лем невеликом пробком того, на што роками мож позерати на меншыновых фестівалях. Ціле намаганя ся о проґрам, репертуар і рівен выступлюючых, ограничат ся лем до того, же дакотре другому повіло на ухо, што тот, або сес – здолят. Хто придумал выступ «Клезмафора» в Михалові? Ци лобби глухых тото пропонувало? Не знатя. Никотриий заслужений для той справы ся не признає. Хто выпустил словацкій ансамблик на ватряну сцену? – тото добрі знам.
В старым жарті зо сериі про мудрых сельскых і немудрых містецкых – туриста захотіл напити ся молока. Зашол до ґаздыні, котра як раз доіла і звідує ся – Ґаздынь, а вашы коровы кілько молока дают?
– А дост байка ся доят…
– А з пят літор выдоіте од коровы?
– Выдою, без проблему од каждой єдной,
– А, повіджме, полне відро – десят літор?
– Та… коли корова добра, то і десят даст.
– А, припустме, два відра, то бы ся дало выдоіти од єдной?
– Та і три відра бы-м выдоіла, лем пане, тото уж сама вода буде.
Лемківскы ґранты, призначены на пленеровы імпрезы, ріжного рода выдавництва, дописы і авдициі, в принципах мали бы мати зміст в лемківскым языку. В робленій міністерством за публичны грошы акциі промуваня меншыновых языків, при показі парох образків, пропаґуючых лемківскоязычны выданя, звучала в підмазі украіньска співанка родом знад славной рікы Дніпр. Засуфлювала єй міністрови єдна з орґанізаций, заслужена для презентуваня украіньскых співанок як лемківскы та в другу сторону. Великопольща, як знате то од Саса до Ляса. Влучыли прямий пренос до міністерияльного уха та схоснували го на благо украіньской естрадовой творчости для свого народу. Осмішыли тым способом саму акцию промоциі лемківского языка, міністерство, а найбільше себе. Очорнили Лемків. Але не Лемкы ґранты ім дают.
Ци давно было ліпше? Ні, не было. На єдній з бортняньскых ватр в вісемдесятых роках выступил польскій ансамбль Varsovia Manta. Ґрупа выконувала на сампоніях і бубнах індияньску музыку просто з Перу. Што іх выступ мал мати спільного з Лемками? Ведуча проґрам поясняла, што грают они музыку гір. Правда, Кордилиєры то тіж горы, высшы од Бескіда – Кондор то птиця, Перу для Лемків не заграниця. Гірскіст тамтых ґруп уж давно перевысшыла наше горуваня. Спасло Лемків може лем тото, же андийска музыка перестала быти модна не лем на лемківскых сельскых фестівалях. Зникнула і сперед великомістецкых гандльовых центрів і митрополитарных стаций метра.
На русиньскых фестівальчыках тырват речений гандель – ты нашых закличеш до себе, мы твоіх запросиме до нас. Локальны спонсоры і підпорителі радо споможут, коли на сцену орґанізаторы дадут выйти польскым ґаздыням в обовязково долгых бальовых сукнях. Репертуар ся не рахує. Для Лемків – каждий єст добрий. Грош до гроша і колеся крутят ся. Украінці в Ждыни преферуют выступы ґруп з Украіны. Ім – подібно – ани ґуляшу не треба, выступлят дармо. Декотры з них мают досправды лемківскій репертуар і приємні ся іх слухат. Могли бы жадати і хоц лем з тисяч евро за выступ, до того оплачыня дорогы і ночуваня. Чом не жадают? Лемківскій інтерес виджу в тым, жебы зачали жадати. Меньше остане на пребогату украінізацию і на координацию такой задачы. Най бы добрий бізнес спланніл. Брак воды і посуха то в тым припадку для лемківской культуры выйде на хосен. Бавити ся будеме при своій музыці.
Три
Не лем істнуваня єст важне. Якіст того істнуваня, культурний рівен, передаваны ідейовы вартости, будуваня спільноты і лемківской самоідентифікациі через одкликуваня до Будителів і русиньской етнічной символикы творят лемківскій добростан (добре настроіня). Тот термін, хоснуваний в психологіі, має значыня і для сохраніня русиньской достоменности серед Лемків. Фестівалі сут нагодом до стріч зо знаємыма і до познаваня новых люди. В доінтернетовых часах были інституцийом выміны поглядів на ріжны, в тым політичны темы. Днес, віст про тото, што єден при пиві здер русиньску фану, іде одраз до ґамбокнижкы. Скандаличны захованя інтересуют вшыткых. Поставы, презентуваны Лемками – ні. Вечером пішол єм ся наісти. Опротив мене сідило троє ватровичів в моім віку. Радили медже собом по польскы. Звідал єм ся, што ся ім любит на лемківскым фестівалю? Одповіли, же приходит дуже родины і знаємых, з котрыма ся можут зыйти, бо сут Лемками. Та чом не гварите по свому, ци не знате? Знаме, повіли, і зачали прекрасным лемківскым языком оповідати, што пришли зо Шкляр.
А фестівальовы святкуваня мали бы задачу привернути рівновагу медже етнічном і культурном спадковином, баґажом оставленым прошлыма ґенерациями а вызовами, котры ждут каждого члена ґрупы. Лем ясне закомунікуваня на лемківскых ватрах, подіях, в літературі, діяльности ансамблів і театру, на конец в русиньскых медиях тых вызовів, якы мали бы быти підниманы каждым з осібна членом ґрупы – робит можливым розвиток, протидіє стаґнациі і соспільній деґенерациі Лемків. Не дозволит ім зас вснути. Дикы колысаня в ритм планных звуків такого ефекту николи не принесут.
Лемківскій добростан то постерігане ґрупом субєктивне одчутя гармоніі, поводжыня та самозадоволіня, ачий щестя, котре ся бере з приналежности. Невельо єст такых, котры днес Лемковині грают побідну пісню.
В проґрамі вызвучалa співанка зеленогірской ґрупы Раз Два Три пн. “Trudno nie wierzyć w nic”.
Образок передставлят Стариньску долину, джерело вікіпедия – автор, Мирослав Бураль зо Стакчына.