Сатісфакція

Словацьке народне повстаня є пункт, котрый є барз важный в модерній історії Словаків. Суть і такы погляды, ці є правилнов назвов „словацьке“ повстаня, кідьже окрім Словаків, котры ся поставили проти фашістічного режіму презідента Тіса і проти Німців, на повстаню брали участь і далшы народы. Думам, же то уж днесь єдно. Основне є то, же то быв важный момент, хоць властно неуспішный, котрый Словакію, дякуючі партізаньскому одбою, по войні не зохабив на боці пораженых народів, а навернув єй міджі вітязів.

На Словацькім народнім повстаню брали участь і Русины. Єднако, як брали участь і на освободжованю Чехословакії почас Карпато-дукляньской операції в Чехословацькім армаднім корпусі ґенерала Людвіка Свободы на Дуклі. Гей, тота правда рокы про никого не існовала. Бо „товарищи“ вырішыли, же нас не є обще, і так ани коло єдной, ани коло другой спомянутой історічной дії таксамо Русинів не было. Были там вшыткы. Лем не Русины.

Споминам собі, як єм перед двома роками писав текст як раз про „Вступне до контроли“, котрый быв присвяченый тій проблематіці. В тім часі єден із русиньскых актівістів написав писмо на директоріат Музею Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріці, в котрім жадав поясніня, чом в пєтнім салі музею суть памятны камянны таблы з назвами народів, котры брали участь на повстаню, і то докінця і Анґлічанів і Америчанів, котрых было довєдна, підкреслюю довєдна, в повстаню пятьдесть, але табла з написом „Русины“, там не є. Веджіня втогды зістало тихо. Ани не мало намагу одповісти. Мовчало як старый комуніста, котрый не годен по тівко роках признати правду о злочінах, котры ся наробили, і так буде радше стояти за тым, за чім стояв цілый жывот і грати мертвого хробака, притім каждый видить, же не є мертвый, лем ся му не мож рушати в корчі своїх циґаньств. Бо то бы требало мінити історію.

Міджі тым перешов 2014 рік, коли на Словакії проходили велкы святкованя. Оно нелем же нихто з музею не одписав, але ани русиньска табла не прибыла в пєтнім салі і як ани почас святкованя 70-го юбілею Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріці, так ани почас 70-го юбілею Карпато-дукляньской операції на Дуклі Русинів даяк нихто не споминав. Хоць сьме 26 років по револуції, хоць сьме вызнанов народностнов меншынов в держвах, в котрых жыєме, аж на Україну, 70-ты юбілеї єдной і другой історічной дії святковали ся так, як кібы сьме ся вернули в часі, до епохы, коли сьме „не были“. Смутна схізофренія орґанізаторів тых свят. Смутна схізофренія словацькых властей.

Днесь рано єм дістав мейл. Мусив єм собі го прочітати двараз, бо єм наперед не знав, ці виджу добрі. Колеґа з Округлого стола Русинів Словеньска інформовав, же на основі писма, котре тот рік написав єден із нашых довгорічных і заслуженых актівістів на веджіня Музею Словацького народного повстаня, пришла од директора того музею одповідь, в котрій оголошує, же наша пожадавка буде акцептована і святочне одкрытя таблы з написом „Русины“ одбуде ся в рамках святкованя 71-ой річніці повстаня 29-го авґуста 2015 р.

Тото, што іщі минулого року не было можливе, ся днесь ставать реалностьов. Же є то історічный момент, о тім не мож похыбовати. Но оно то не є історічный момент лем про Русинів Словакії, а історічный момент про на вшыткых, про Русинів на цілім світі, бо наш народ, його названя „Русины“ буде уж на все записаный в пєтнім салі коло далшых народів, котры на повстаню брали участь. То не є табла про Русинів Словакії, то табла про наш народ. І каждый з нас коло той таблы може чути гордость на нашых предків, котры мінили історію. Днесь ся конечно в тій проблематіці можеме чути як притомности, а не як кібы сьме ся вертали 40 років дозаду. Є то великый момент, котрый бы сьме собі мали цінити.

Мерзить ня, же ся то не подарило в році, коли сьме собі припоминали округлы річніці. Но єм радый, же коло далшых річніць уж будеме і мы. І што дотулять ся того святочного одкрытя таблы, вірю, же на святкованю будуть знова і представителі держав, з котрыма сьме бок по боку бойовали за свободу. Радо увиджу, як тоты з Києва будуть тляпкати одкрытю таблы з написом „Русины“. Може їх тот аплавз перекрывить і кров їм дійде аж до мозґу, жебы конечно могли і они зачати терезво роздумовати. Сатісфацкія пришла, хоць пізно, але пришла. Єдну, дость важну, бы сьме іщі потребовали дістати з Києва.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА