Сидіти за столом

І дії послідніх років нам вказують, же зіставати штатістами, котры лем чекають, ці ся благослонность іншых оберне на них або од них, будь не приносить жадны, або холем не очекованы резултаты.

Кедь ся тота благосклонность обертать нам плечами, пак є резултат нашых намагань ясный. Но і кедь ся обертать лицьом до нас, і так не я ясным, ці резултат буде позітівный, а ці обще даякый буде.

В остатніх дашто веце як двох роках сьме то могли видіти веце раз. Спомяньме собі на корешпонденції ці розговоры меджі представителями Европской унії, Орґанізації про безпечность і співпрацу в Европі або  Венційской комісії і представителями Світового конґресу Русинів. В каждім споминанім припаді нам было з боку спомянутых ґарантоване, же меншыновы права суть пріорітов, а так і права Русинів мусять быти рішены і дотримованы.

Но і теперь ся посмотьме на то, што властно будькотра з тых інштітуцій публічно выголосила або зробила про права Русинів на Україні, о чім з нима Світовый конґрес Русинів комуніковав.

З каждого боку чуєме о проґресі, котрый має Україна робити наприклад і в области меншыновых прав, жебы рушати ся далше на пути вступу до Европской унії, але то, же корінный народ днешньой Закарпатьской области Україны, теріторії, котра была призната субєктом меджінародного права по Першій світовій войні – Русины доднесь не суть про Україну ничім і никым, не стоїть про даны інштітуції ани за пів слова на даякім публічнім форумі.

І кедь ся такы меты можуть видіти як фантазмаґорія, котра в стані великого ничім не обґрунтованого оптімізму напала на автора коментаря, подумайме.

Тым все веце потверджує ся, же Русинам не мож далше стояти перед дверями, дуркати на двері, і чекати, ці з споза стола в канцеларні, на котру дуркають, дістануть холем позволіня вступити і повісти, з чім пришли, жебы пак были шумні-красні выпроваджены назад за двері, де є їх місце.

Знам, бездержавному народу тяжко дакотры діла рішыти. Але спомяньме собі, же кедь Ґриґорій Жатковіч підписовав Декларацію общіх цілів незалежных середньоевропскых народів, або кедь вступовав за Русинів до Середньоевропской демократічной унії, Русины втогды так само іщі не мали державу, лем рішыли, што зо собов і свойов теріторійов будуть робити на руінах розпадаючой ся імперії.

Самособов, днесь є сітуація інша. Але то не значіть, же бы сьме не мали глядати можливости. Припомяньме, же в Орґанізації зъєдиненых народів не сидять лем державы. А статус позорователів не мають лем теріторії з часточно або нияк непризнанов суверенітов як палестіньска самосправа або Косово. Меджі позорователями найдеме і Червеный крест або Малтійскый орден.

І кедь ся такы меты можуть видіти як фантазмаґорія, котра в стані великого ничім не обґрунтованого оптімізму напала на автора коментаря, перед тым, як тоту ідею выголосиме за цалком шалену, подумайме.

Бо ту ани так не іде конкретно лем о Орґанізацію зъєдиненых народів, але о меджінародны платформы обще, до котрых бы сьме якбач конечно мали мати намагу вступити., добити ся. Бо Русины в тых „канцеларнях“ бы конечно мали сидіти за столом.

Што є омного векшым вопросом, то є то, хто і з якым мандатом бы там властно за Русинів мав сидіти.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.