«Слово» – Неділя Томина – неділя, 9.00 год

Уж тыждень звучіть тот радостный голос: Хрістос воскрес! Апостолы, котры перебывали зо страху перед Жыдами замкнуты, увиділи Господа, котрый ся їм появив через заперты двері.

Ай кедь слово о воскресіню Господа чують од рана од жен, котры были при гробі і виділи ангелів і самого Ісуса, котрый наповнив їх сердця радостьов і наказом іти і звістовати тоту новину апостолам. Так само і двоми ученикы, хоць чують од жен слово о воскресіню, предсі то, што пережыли, было силніше як слово воскрес, не є ту.

Думають собі, же жены мали якесь звиджованя при гробі із великой любви ку Хрістови, а так оставають холодны. Ісус ся їм давать познати і они ся вертають до Єрусалима. Іншы апостолы тыж были холодны ку словам жен. Аж наконець сам Господь ся їм указав. Но їх думкы были, што кедь то є дух?

Но Ісус як Бог познать таємности сердця і такой їм заголосив наперед мір вам. Най буде покій у вашых сердцях, най не буде похыбности. А потім і словами, чом таке думате у своїх сердцях? Тадь дух не мать кости ани тіла, а я, як видите мам. І повів, подьте посмотьте на мої раны. А кедь од самой радости, котра їх теперь заплавила, подобно як жены, кедь стрітили Господа, не могли іщі увірити, говорить: мате ту дашто їсти? І подали йому кус печеной рыбы і меду.

Но єден із учеників там не быв. Быв то Тома. То вшытко долягло на нього барз силно. Перебывав сам. А коли пришов меджі них, видить, же з нима ся штось стало. Їх твари жарили радостьов. Говорять: Господь є жывый, жены мали правду. Быв ту, указав ся нам. Но Тома одповів: Кедь не дам свій палець до ран од клинців і руку до його ребра, не увірю. А так перешов час тыждня. Тома находв ся в хмарі невірства. Но предсі іде ку ученикам.

А тогды ся повторює тото саме. Господь приходить через заперты двері і говорить їм мір вам. Потім ся обернув ку Томови: Подь, дай свій палець до ран і дотуль ся і мого ребра. А не будь невіруючій але віруючій. Тома перед вшыткыма вывидує Ісусовы раны і його ребро. А скрикнув із великой радости: Господь мій і Бог мій. Тома собі усвідомив, же то суть слова, котры повів лем перед учениками, а Ісус там не быв. А Він їх говорить Томови. Тым указав, же Він быв там невидимо стоячій.

Його віра была теперь щіра. Слова, не говорить лем так, але з глубины душы. А сам Господь то потверджує: Ты єсь увірив, бо ты ня видів. Но блажены, котры не виділи а увірили.

Дорогы радіослухачі, ту можеме видіти великый хосен, котрый принесло Церькви невірство Томы. На першім місці йому самому, пересвідчів ся і видів. Але тыж принесло хосен і тым, котры увірили. Воякы, котры дозерали гроб, прияли пінязі а мали голосити, же покы они спали. пришли ученикы і його тіло украли. Господь допущать тото невісрво Томы, жебы голосив вшыткым: То є Він, мій Бог і Господь, я єм ся го дотулив. Вложыв палець і рукы до його ран. Він справды воскрес!

А тыж приношать хосен і нам. Бо тото блаженство, котры не виділи а увірили, односить ся і ку нам. Мы його не виділи тілесныма очами, але віров принимаме тото слово, же справды Хрістос воскрес. Же він є жывый, же Він є все з нами, в каждій сітуації. Же Він вшытко обертать на наш хосен. Так най тото невісрство і віра потврджена дотуліньом апотола Томы скріпить і нашы віру в часах радостных і часах терпіня ці выпробовань, най і з нашых сердець звучіть Господь мій і Бог мій! Хрістос воскрес!

В неділю, 19. апріля 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 19. апріля 2026 р. о 12.00 год. і 20. апріля 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.