Солодко і гірко, значыт што написали представникы меншын на 15-літя «нашой уставы»

В 2020 р. минуло 15 років істнуваня уставы о нацийональных і етнічных меншынах та реґіональным языку. З той нагоды Кашебскій Інститут выдал публикацию під наголовком «Достоменніст – культура – рівніст». На 364 сторонах можеме чытати рефлексиі і опініі представників вшыткых меншын обнятых том уставом. Авторы статій репрезентуют ріжны середовиска. Сут то працівникы меншыновых орґанізаций, державной адміністрациі, члены академіцкых спільнот ітд. На самым кінци находит ся тіж документация представляюча роботу Спільной Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын.

І маме тепер перед собом барз інтересуюче підсумуваня минулых 15 років. Не лем істнуваня уставы, але предовшыткым барз особливой спілпрацы державной адміністрациі, польского уряду та більшости меншын, якы жыют в Польщы. Не треба долго і далеко ся заглубляти в лектуру публикациі, жебы познати, яка єст загальна опінія ріжных середовиск. Єст она солодко-гірка. З єдной стороны ся доцінят діяня польскых власти, же вкінци приняли уставу про «нас» в 2005 р. і же меншыны стали ся правным і офіцияльным підметом в державі. З другой стороны – неє представника буд-якой меншыны, жебы не написал, як планно єст реализувана тота устава в практиці. Найбарже неутральном частю описуваной книжкы єст напевно вступ єдного з редакторів проф. Цезария Обрахт-Прондзиньского, котрый подає, же «Достоменніст…» не єст для славы і похвалы діянь уряду, але жебы заохочати наново до мериторичного дискурсу. Неутральні, хоц кус штучні, презентує ся закінчыня публикациі з анексами, в котрых можеме м.ін. посмотрити на фотоґрафічну реляцию зо стріч Спільной Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын.

Треба доцінити думку творців публикациі, жебы запросити до спілпрацы тіж Oмбудсмана Польщы, др-а габ. Адама Боднара, проф. Університету SWPS, котрого рефлексиі можеме чытати в єдній з першых статій. Його опінія комплексово тыкат ся більшости проблемів меншын в Польщы. Появлят ся критика м.ін. того, же днешня фінансова ситуация даных меншыновых орґанізаций залежыт од іх політичных симпатий. Критикує він тіж пасивніст власти в меншыновых справах ци іґноруваня історичной памяти меншын. Припоминат, же в 70. річницю Акциі «Вісла» были орґанізуваны упамятніня орґанізациями, што ся односят до «традициі украіньскых Лемків» і Лемків-Русинів. Подля омбудсмана уряд і державна адміністрация нияк не берут того розділу під увагу, бесідуючы о Лемках. На іщы єдну інтересуючу річ Адам Боднар звертат увагу, а докладні на справы інчой меншыны жыючой недалеко од Лемковины. Бесіда про ромску меншыну з сандецкого повіту. Oмбудсман подал, же доцяп неуспішны вказали ся діяня польскых самоурядовых власти з ґміны Лонцко, жебы поправити якіст жытя Ромів жыючых в осаді в Машковицях. Аж і специяльна стріча в 2019 р. Рады Ґміны і ромской спільноты, якa проходила з ініциятивы Омбудсмана, радше принесла усталіня «протоколу ріжниц» в підході до проблему, як його розвязаня. То єст лем, на жаль, пару примірів з вельох, якы подає Адам Боднар.

Інтересуючый голос в дискусиі має тіж др габ. Олена Дуць-Файфер, проф. ЯУ, котра на парох сторонах презентує свій пункт пізріня. Вказує она на колективну фрустрацию і нервицю меншыновых орґанізаций, котры берут участ в шторічній борбі о грошы на фінансуваня своіх проєктів. Додає тіж, же ґрантовый систем не полнит ниякой доброй функциі, бо веде до ситуациі, же нияка орґанізация не може плянувати і реализувати своіх діянь як вельолітных проґрамів, што лем неґативні влият на розвиток іх культуры і языка. Дуць-Файфер звертат увагу іщы на єдну річ, о котрій правдоподібно не пишут інчы – же устава з 2005 р. тыкат ся лем ограниченой, ексклюзивной ґрупы меншын і тота ґрупа не впущат до свойой громады новых (певно з той причыны, же боіт ся, же заберут грошы або центр дискусиі перенесе ся дале од них). Як примір вказує она голосуваня з 2011 р., коли то праві вшыткы представникы меншын зо Спільной Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын были против принятя Шлезаків як окрему, нову етнічну меншыну в Польщы. Мож тот епізод пояснити тым, же просто більшіст меншын, хоц хоче быти трактувана з отвертістю, сама не єст все отверта на інчых.

Другій голос в лемківскых справах мают др габ. Штефан Дудра, проф. ЗУ, і др Мирослава Копыстяньска. Своі арґументы презентуют они на вельо меньше емоцийональні як Олена Дуць-Файфер, але барже приступным языком, без наукового жарґону. Споминают о основных проблемах лемківской меншыны, звязаных з едукацийом в лемківскым языку, фінансуваньом лемківскых орґанізаций ци і тым, же дальше не єст розвязана справа інскрипциі на упамятняючій Акцию «Вісла» таблици на стациі Ґорлиці-Заґужаны, де поминуто Лемків (ци радше влучено іх до украіньского народа). Што інтересуюче, мимо цілой листы неґативных аспектів, якы сут дале нерозвязаны в лемківскых справах, авторы оціняют уставу з 2005 р. як добру і лем звертают увагу, же придала бы ся єй новелизация.

На конец того підсумуваня треба спомнути о єдній квестиі, котру піднимат ся в більшости статій. Ходит о інститут культуры для каждой нацийональной і етнічной меншыны. Авторы дописів звертают увагу, же тота справа не стрітила ся дальше з реальным діяньом зо стороны уряду і державной адміністрациі, котра незмінно хоче роздавати карты подля свойой «польской» політикы, не беручы до увагы опциі оддати такы інституты в рукы меншын, якы самы найліпше знают свій язык, культуру і хотят хоронити свою спадковину. О браку інституту культуры неґативні бесідуют м.ін. представничка караімской меншыны Марийоля Абкович ци, гев особливо критикуючы практичні вшытко, што звязане з уставом, ведучый Товариства Словаків в Польщы Людомір Моліторіс.

Ци «Достоменніст – культура – рівніст» дашто змінит в нашым світі? Певно невельо, але тота публикация єст цінном позицийом, з котром вартат ся запознати. Книжку в електонній версиі найдете гев.

Вартат додати, же абсурдне єст і тото, же правдоподібнo єдна з найважнійшых книжок о нацийональных і етнічных меншынах в Польщы єст написана… в языку векшыны, по польскы.