Так само ратувал люди, як церкви

В 2018 році вмер Богдан Мартинюк, дохтор і соспільник, через парудесят років заанґажуваный в ратуваня памятників церковной штукы. До 29. вересня/септембра 2019 р. мож видіти в православній церкви в Кракові выставу пн. «Вратувана краса – дітяча церков для Богдана Мартинюка».

Богдан Мартинюк присвятил жытя на ратуваня люди та памятників церковной штукы. Од 80. років минулого столітя был шыроко знаным знавцьом церковной штукы, котрый документувал вшыткы сакральны обєкты звязаны зо східнім християнством – од Крениці по Сувалкы. Голосно бесідувал о конечности ратуваня остатків зруйнуваных церкви, каплиц, цмонтери на обшыри полудньово-східньой Польщы по ганебній акциі «Вісла». Остали по ним тисячы неґативів і сляйдів образуючых стан памятників.

На ратунок церквам

Вродил ся Богдан Мартинюк в селі Дермань (Украіна) в 1939 році в родині дохторів Теодора і Мариі Мартинюків. Мама была Польком, зато в 1953 році повело ся ій приіхати до Польщы з товды уж парунадцетрічным сыном. Богдан пішол в сліды вітця – скінчыл медицину, остал інтерністом і на долгы рокы звязал ся з Інститутом Психіятриі і Невролоґіі в Варшаві. Брал активну участ в жытю украіньской соспільности в Польщы.

На початку 80. років зачал старати ся о основаня орґанізациі, котра заняла бы ся інституцийональном охороном нищеных через люди і час памятників. Довершыньом того было возникніня Соспільной Комісиі Опікы над Памятниками Сакральной Штукы при Товаристві Опікы над Памятниками. Мартинюк остал ведучым єй заряду і функцию полнил 17 років. Під динамічным заряждуваньом Мартинюка і при мериторичній помочы проф. Ришарда Брыковского і др. Януша Смазы, Комісия підняла ся жарливой борбы о непопулярну в тамтым часі спадковину – м.ін. розпознала, заховала обєкты і причынила ся до вписаня вельох з них до реґістру памятників. Окрем того Комісия заняла ся інтенсивном пропаґандом і інформацийныма акциями. Апелі Комісиі друкуваны были аж і на странах парижской «Культуры». Протягом пару років од основаня в 1983 році, Комісия стала ся найважнійшым специялистичным осередком піднимаючым чысленны документацийны і консерваторскы роботы, ратуючы церкви, поліхроміі, нагорбны помникы ци кресты. Діяня Комісиі од початку підперали выдатны авторитеты польской наукы (історикы, історикы штукы, архітекты, консерваторы ци археолоґы).

Новосільскій, Тарасевич в жырі

Доробок Комісиі был імпонуючый: більше як два тисячы уратуваных камінных крестів і цмонтірных помників, забезпечыня або ремонт і консервация 15 церкви (прим. Лопєнка, Быстре, Хотинец), упорядкуваных і выремонтуваных більше як тридцет каплиц і дзвінниц. Ремонтово-консерваторскы роботы попереджены были архітектонічныма помірами, міколоґічном або конструкцийном експертизом, консерваторскым проєктом, а часом і археолоґічныма досліджынями.

Великій натиск кладеный был на едукацию, бо найважнійшым простором популяризациі были цикличны конкурсы для шкільной молодежы під назвом «Памятникы церковной штукы в рисунках діти». Протягом 15 років конкурс стал ся так популярный, што на послідній прислано 3000 (!) робіт з цілой Польщы. В першых едициях до жырі конкурсу Мартинюк запросил м.ін. Юрия Новосільского ци Леона Тарасевича. Нагороджены малюнкы діти были все выставляны в Варшаві, часом і в інчых містах. Колекцию найвыданійшых подарувано Музейови Ленчыньско-Влодарского Поєзєжа во Влодаві. З увагы на тото, што не вшыткы аматоры рисуваня церкви мешкали в іх сусідстві – для найздібнійшых орґанізувано малярскы пленеры на Лемковині, в Бєщадах, на Підляшу, аж і на Украіні. Пленеры тішыли ся так великым заінтересуваньом, што часом перебільшало то можливости орґанізаторів.

Комісия в своім доробку мала тіж шор выстав образуючых церковну архітектуру в Польщы і документуючых ратовничы діяня. Выставы вказуваны были в цілій Польщы. В 90. роках Комісия была розвязана.

Дітяча церков

Анна Шафраньска, бывша участничка пленерів, по смерти Мартинюка, была попрошена зробити селекцию парусот дітячых малюнків з 15 років конкурсів. Найліпшы мали піти на авкцию, з котрой грошы перезначено бы на одбудуваня капличкы в Бучыні к. Верхраты. Шафраньска рішыла сохранити вшыткы. Не лем з увагы на артистичу вартіст каждой, але і на велику силу іх спільного діяня. З того зродиля ся думка на выставу, oсобливу, бо з оправленых, підписаных малюнків подумала зробити церков – інсталяцию для Богдана Мартинюка. Є то форма одданя чести за тото, што зробил для люди і памятників. Выстава «Сохранена краса – дітяча церков для Богдана Мартинюка» находит ся в підземлях православного храму в Кракові (ул. Шпытальна 24). Мож ю обзерати до 29. вересня/септембра тр.