Тихый Голос Русина

Недавно ся стрітили заступцове Рады Европы в Братіславі зо заступцями народностных меншын, котры жыють на Словеньску, в тім чіслі і зо заступцями Русинів. Міджі головны пункты, котры были на стрічі акцентованы европскыма представителями, належало то, же держава бы мала підпорьовати розвиток нашого школства і же Русинам бракує денник. Кідьже выдаваня нашого денника є на тот шас про нас самых непредставительне, дішло ся ку резултату, же влада бы мала вытворити такы условії, жебы сьме могли выдавати холем тыжденник. Думка шумна. І теперь із выдкы на то взяти грошы?

Выдаваня тыжденника собі жадать професіоналну редакцію, в котрій суть люди заплачены так, жебы могли робити новинкы наповно. Ани в єдній редакції з днешніх выдаваных новинок ці часописів на Словеньску тому так не є. Преса ся робить, як ся гварить, „на коліні“ а тому пак зодповідать і якость а періодіціта. Навеце, в році, коли нам пришло о дакілько десяток тісяч евро веце, як в році минулім, ани єдны новинкы, а ани часопис Русин, собі не приліпшав. Навспак. Наша преса дістала менше грошей як по минувшы рокы. Але і подля слов Марії Єдлічковой, повіреной повніньом задач уповномоченого про народностны меншыны, на засіданю Округлого стола Русинів Словеньска в маї у Свіднику, уряд буде робити вшытко, жебы од нового рока такы условії про русиньску пресу были і Русины так знова могли мати (знова, бо Народны Новинкы колись тыжденником были), тыжденник. Оно, кібы то была жадость Русинів, може бы то аж так інтересне не было, тадь то видіти подля того, кілько грошей комісія дала на новинкы. Але теперь то жадащ і Европа! То пак інша справа!

Выпустьме вшыткы проблемы котры з тыжденником суть повязаны (наприклад склад редакції зо журналістів, котрых не маме, ці проблем з чітателями, котры суть на грибах або коло співанок, лем ні коло нивинок) і повічме, же маєме лем єден проблем, і то, же із выдкы возьмеме грошы на то, жебы тот тыжденник досправды міг фунґовати а фунґовати на професіоналній уровни. Самособов, даремных проєктів, котры были підпорены а не мусили бы быти, бы сьме нашли много. Але оно бы ся дало найти грошы і прямо в проєкті, котрый є якбы проєктом пресовым. Його назва є Голос Русина.

Гей, то є тот часопис о котрім сьте в жывоті будь ани нечули, або сьте го виділи лем в електорнічній подобі на інтернеті, припадно належыте к тым 54 людям, котры холем раз в жывоті зажыли тото прекрасне чутя, же собі го могли взяти і фізічно до рукы. Бізарный проєкт бізарного Світового конґреса Русинів, котрый мав быти новым часописом Русин, якый перестав быти пресовым орґаном СКР існує од року 2011, але часами припоминать сніжного мужа Єтті, о котрім ся бісідує, але нихто го ниґда не видів. Обсягово таксамо не повнить свою функцію, бо інформації о русиньскых комунітах в Америці єм там якбач в жывоті не нашов а з такой Лемковины там того є таксамо як шафрану, з періодіцітов якбач раз за рік. Якость, важность і актуалность інформацій ці статей радше ани не зачнеме коментовати. То є проблем конґресу.

Што але не є лем проблем конґресу, то є то, же орґанізація є реґістрована на Словакії і каждорочні жадать на тот „препотрібный“ часопис грошы з проґраму, котрый є приділеный на актівности Русинів на Словеньску. І так часопис, котрый не є нич інше, лем якесь self promo 10 людей (кібы холем якостне self promo), одоберать грошы, котры бы ся мали хосновати на благо Русинів на Словеньску. Котра інша держава, яка є членом СКР, таксамо бере з властных пінязь і робить на благо вшыткых русиньскых комуніт СКР?

Самособов, сьме єден народ і треба собі помагати як ся дасть. Але треба собі помагати в ділах, котры мають якыйсь смысел. Голос Русина смысел не мать. На інформованя з цілого русиньского світа днесь стачіть єден добрый інформачный портал. Мінімално бы тот портал быв актуалнішый, як часопис, котрый выйде раз за три місяці. А кідь собі заступцове членьскых держав СКР думають, же тот часопис смысел має, най пак пересвідчать свої матерьскы орґанізації, жебы ся каждый рік вызберали по 500 евро і часопис може існовати. В такім припаді, бы тот часопис мав веце грошей, як дістане каждый рік од словацького Уряду влады. Но, але тото бы вже якбач боліло – дати на препотрібный часопис зо свого.

Голос Русина ся не став тым міцьным голосом, котрый бы мав інформовати і быти сполочным часописом вшыткых Русинів. Голос Русина є тихый. Або сьте о нім не чули, або го чуєте барз мало. Про кого ся друкує, кілько флатків і хто то чітать, якбач нихто не знать. Такый тихый голос нам непотрібный. Якбы ся проєкты такого тіпу, якый робить СКР, перестали робити, а тым бы ся перестало брати з грошей, Русины на Словеньску бы могли зачати робити тыжденник од понеділька. А знали бы го реално друковати, загнати і до далшых держав а інформовати о цілім русиньскім світі. Тихый голос бы став міцным голосом.

Петро Медвідь    

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА