Хрістос воскрес!
Днешня неділя называть ся недільов Томинов. Ісус приходить через заперты двері ку ученикам згромадженым вєдно зо страху перед Жыдами. Як при втіліню своїм народжіньом не порушыв печати дівства і при воскресіню не порушыв печати гроба, так і теперь не порушыв печати дверей. Появлять ся міджі учениками і говорить: Мір вам! Вказує їм рукы і ногы. Кідь собі думають, же то може привиджіня, же видять духа, оддалює такы думкы з їх сердець і говорить: Подьте, пересвідчте ся, же то єм я. Но апостол Тома не быв там і не хотів ся дати пересвідчіти, аж покля сам не увивидить і не дотулить ся. На осьмый день Ісус пириходить знова і говорить Томови: Подь, влож свій палець, дай свою руку до мого ребра, і не будь не віруючій але віруючій. Тома скрикне: Господь мій і Бог мій. Вызнавать двояку природу Божу і людьску в Хрістови. Бог допущать і тото невірство ученика, абы обернути на хосен вшыткых, абы утвердити в далшых поколінях віру у воскресіня. Абы нихто не міг повісти, же то апостолом привиділо ся. Кідь Тома дотулив ся, увірив, што і Ісус потвердив: Ты увірив, бо ты ня видів. Блажены але суть тоты, што не виділи і увірили. Тоты блаженство ся може односити і на нас. І мы сьме не виділи тілесно Господа, но увірили сьме через свідчіня тых, што го виділи. Бо євангеліста Йоан написав: А тото є написане абы сьте увірили, же Хрістос є Сын Божый, а як віруючі мали жывот в його мені. Прото і мы повічме з апостолом Томом: Господь мій і Бог мій. І кібы цілый світ говорив штось інше, што і говорить, предствалять нам вшытко інше, лем не віру в Хріста, мы повічме: Хрістос воскрес!