Тото, што є в нас

Недавно єм мав можливость быти участником діскусії русиньского высыланя Словацького радія на тему Русинів і Українців. Вєдно зо мнов там за Русинів діскутовав і Мілан Ян Піліп, а за Українців там сидів „Русин-Українець“ – Павел Боґдан, котрый теперь веде союз той неіснуючой народности.

Кедьже такзваны „Русины-Українці“ вытігають все тоты самы арґументы, чом властно Русины не існують, то лем мы не розумієме, же сьме Українці, чоловік ся на то приготовив. Думам, же діскусія проходила при вшыткій почливости. Лем раз єм мусив попросити другу сторону діскусії, жебы перестав. А то в припаді, кедь зачав бісідовати о „політічнім русинстві“.

Термін „політічне русинство“ выдумали Українці, жебы діскредітовати наш возродный рух тверджіньом, же мы лем політічный конштрукт, самособов Москвы, а може докінця і Споєных штатів Америкы, котрый мать служыти, жебы „поділити Українців“ і „ослабити їх“. Докінця, жебы „огрозити“ україньску державу.

Історія знать приклады такых політічных конштруктів, но то не припад Русинів. Єден докінця маєме такой в нашій близкости.

Быв такый політік, мадярон з Вышнього Свідника – Віктор Дворчак, Русин, котрый быв вызначным теоретіком словяцького руху. На теріторії выходной Словакії мав жыти народ Словяків, котрый є іншым од Словаків.

Но за цілым словяцькым рухом не было нич веце, як мадярьскы, ліпше повіджено угорьскы інтересы. Інтересы ослабити Словаків, мати часть того народа по своїм боці, кебы, не дай Боже, пришло ку даякым претензіям з боку Словаків. Же то не было іншак, потверджує і їх справованя, выголошіня в 1918-ім році окремой републікы, союзника Мадярьска.

А так само і тото, же рух обновив ся зясь лем по мніховскій зраді і Першім віденьскім арбітражу, жебы підпорити мадярьску іреденту і ревізіонізм.

Лемже реално за тым рухом не быв нихто, лем пару мадяроньскых політіків. Но жаден народ, жадны просты люди, котры бы то підтримовали, або ліпше повіджено, котры бы ся досправды чули дачім іншым як Словаци. Зато цілый тот рух і счезнув властно іщі почас Другой світовой войны.

Выражаме тым тото, што природно є в нас, што в нас все было, і што в нас, вірю, зістане.

Історія русиньского народа, намаг о еманціпацію, самовызначіня, самобытность, є цалком іншака, а ани не є заміром повторяти вшыткы історічны факты в тій статі. Но 23-го марца вже пару років припоминаме собі Світовый день Русинів, котрый ся вяже на припомянутя 1-го світового конґресу Русинів, якый одбыв ся у 1991-ім році в Меджілабірцях.

Якым чудом было можливе, жебы такой по політічных змінах 1989-го року выникли першы нашы орґанізації, жебы в році 1991 сьме доказали створити меджінародну платформу? Жебы сьме знали наформуловати свої цілі і крок за кроком їх повнили? Жебы такой в 1991-ім році на Словакії приголосило ся в списованю коло 17 тісяч людей ку народности, котра штири декады „не існовала“, а притім Русины не мали такы грошы і такы комунікачны средства, як маєме днесь?

Стопроцентно мож повісти, же ани міліоны рублів, ани міліоны доларів, ани не знам якы політічны конштрукты Москвы ці Вашінґтону, не могли бы тото забезпечіти. Бо народ фунґує на іншых прінціпах, не на повній кешені.

То, же ся нам то подарило значіть дві речі. По перше, наперек тому, же нас довгы рокы офіціално не было, десь в людях тото русинство жыло, знали хто суть, і зато были способны скоро зорґанізовати ся в обществах і наконець створити і меджінародну платформу.

По друге, кедьже русинскый рух може сміло повісти, же має за собов цалком успішых веце як тридцять років, пак можеме конштатовати і факт, же тото „штось“ русиньске не было лем в даякых „політічных фіґурках“, котры зачали орґанізовати рух, але же то было в народі. Было то в людях, а кедь пришла можливость то декларовати, зробили так.

Русиньскый рух по 1989-ім році не є жадным „політічным русинством“, жадным „конштруктом“, є то лем природне выражіня. Выражаме тым тото, што природно є в нас, што в нас все было, і што в нас, вірю, зістане.

Є то точно тото, што чувствовав і Духновіч, кедь написав славне Вручаніє. А і вядка тому сьме народ, же то чуєме.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА