Тото вшытко што нас розділят

Раз

Грат в радию музыка. Дівча жалит ся, бо має планно уложене жытя. Выпоминат тото вшытко, што єй поріжнило з тым, з котрым дотля были паром. Были вєдно, а тепер стратила она внутрішнє світло. Згасла лямпа, котра дозваляла найти орєнтацию в темряві. Спільне прошле припоминат порох, котрий присіл ціле ґратя і вшыткы куты. Коли бы задути, то розыйде ся по світі і пропаде. І зникне, як тін без надіі. Бо то єст революция. Так сме од себе одышли далеко. І не зыйдеме ся зас. А то през тото вшытко, што нас розділят. В ориґіналі – сепарує.

Часослово сепарувати є латиньского походжыня. По лемківскы ліпше написати одділяти, хоц лоґічні одділяти мож лем тото, што єст цілістю. А сепарувати ся мож, шак не лем през розділ, але мож тіж не допустити до зліпліня, зляня, вымішаня ци розмытя ся того, чого бы сме сой не желали получыти. Зато пары слів лучыти і розділяти, єднати і розъєднати, вымішати і одділити, котры на позір выглядают на антонімы, называючы протиставны діяня, можут нияк нима не быти. Шак коли хочете вымішати олій з водом, оген і воду, або волкы з ягнятами, то не будете мати претенсий о тото, же кажде з выміненых од свойой пары буде ся тримати здалека. Но, мoже лем єдины волкы будут ся хотіти усильно тримати найближе ягняток. То спільны реляциі медже тыма, на скоро  придуманыма антаґоністами будут детермінувати функицйонуваня, або неістнуваня, гляданого розділяня. Сама присутніст і рід взаімных реляций будут давати право хоснуваня облюбленого слова вшыткых ідеолоґів зъєднуваня – сепаратизму.

Співачка Каплян, як раз, розповідала про реляцию, котра была, медже паром. До часу підтримувана была двома особами, за згодом обох сторін. Была нима плекана і розвивана, аж до часу коли ся скінчыла. Банальне тото, што повім, лем до партнерскых реляций єст потрібна згода двох сторін. До того, жебы быти названым сепаратыстом, выстарчыт воля уж лем єдной з них.

Два

Коли під конец 1990 рока, чысленны політычны коментаторы проповідали будуче Европы, єден з них заповіл войну на полудни. З перспектывы Польщы не хотіло ся вірити, што в державах бывшого комуністычного бльоку, в дачыій голові, може роіти ся воєнний плян. Приведений заслужений коментатор не повіл ясно, котру полудньову краіну мал на думці. Журналісты зачали типувати кандидатів до розпаду. Стануло лем на двох державных творах, дотля федерацийных – Чехословациі і Югославіі. Тяжко мі было уявити сой війну в Чехословациі, де фурт, як ся мі здавало, більшу вагу прикладат ся до температуры чапуваного пива, як рыхтуваня оружа. Товды недоречні абсурдно-смішны здавали ся моі уявы держвных кордонів медже Чехами а Словацийом, котры скоро стали ся смутном реальнистю. Але потішаючым фактом был і брак сецесийной войны во федерациі. Розділ был зроблений, зас нижні, культурні, без непотрібных комплікаций.

Частю полудня, остаючом поза совітскым бльоком, была Федерацийна Республика Югославіі. Там, в 1991 році, єдна, за другом республика проголошала незалежніст і выхід з федерациі. Выкликана была при тім война, в котрій згынули тисячы громадян бывшой федерациі, котры мали нещестя быти вплянтаны в свою, або несвою войну. Згынуло на ній і дуже Руснаків, невинных жертв чужых сецесийных, стремлінь. Доднес, коли ся іде през село Петровці видно постріляны хыжы. Під Вуковаром, в Хорвациі, прошла єдна з натяжшых воєнных кампаній той войны. Але такой в цілій Югославі проходила домашня война, різанины, етнічны чыщыня, насильства і вбивства на велику міру. В остатнім акті того конфлікту, до войны приступили зовнішны мілітарны силы НАТО. В 1999 року, в оперециі «Allied Force», Сербія была цілью бомбардувань. Товды тіж русиньскы орґанізациі зо Сербіі написали писмо з жаданьом підпоры для сербскых власти, і закликом до медженародовой спільноты, жебы перестати бомбардувати цивильны цілі в Сербіі. Писмо тото было одчытане в часі языкового конґресу Русинів в Пряшові. Было приняте холодно і не нашло зрозумліня серед участників конґресу. Пару років тому, в Новым Саді, як доказ воєнных злочынів, вказувал мі руснацкій журналіста руіны войводіньской телевізиі.

Остатнім актом югославяньской драмы то была война о Косово, історычны сербскы землі, на котрых векшыну населіня оддавна становлят Альбаньчыкы. В 1992 році, вчасі войны в Босні, коли ослабли сербскы уряды, місцевы провели в Косові выборы. Выбрали парлямент і президента очывидно непризнаных Сербійом. Альбаньчыкы на тото одповіли бойкотом сербскых власти. Перестали платити податкы, зачали орґанізувати окреме шкільництво, бойкотували выборы і не ішли до югославяньского войска, а наконец почали терористычныма акциями стремити до досягніня своіх політычных ціли. Повело ся ім. На днес, як ся здає, Косово єст для Сербів земльом страченом. Але, што найбарже інтересуюче, незалежніст Косова не вызнана єст вшыткыма державами Евросоюзу. Вельо єй не узнає, боячы ся о ціліст своіх держав.

Жаден польскій політычний аналітик не передвиділ на зачатку 1991 рока розпаду Совітского Союза. Лем, як ся скоро вказало, нихто не боронил тамтой державы перед розпадом. Никого не занимал тіж ничый сепаратизм. Было го в Совітскым Союзі на копы. На скоро оголошены республиканьскы референда принесли єднозначне попертя для ріжных сецесийных рухів і попертя для сепаратизму домінуючого товды серед совітскых громадян. Як мож узнати, тамтот сепаратизм был честний, праведний, благородный і хосенний.

Хоц 1. грудня 1991 рока на Підкарпатскій Руси (Закарпатскій области), довєдна з цілоукраіньскым, одбыло ся референдум, котре потвердило волю народів жыючых в области оголосити автономію в складі Украіны, і – о чым памятат мало хто – «николи не входити до інчых адміністрацийно-територияльных утворінь»! Результаты референдуму, што до оголошыня незалежности Украіны і признаня автономіі Крымови, Кыів узнал. Рішынь Русинів не признал, а каждого, хто голосно домагат ся респектуваня становлінь суверена і обовязуючых на Украіні законів, украіньска пропаґанда окрислят, як сепаратисту. Такій сепаратизм, подібно, є найгірший зо вшыткого.

Як написал ноблиста – Генрик Сєнкєвіч, то моральніст Калі. Коли Калі дакому вкраде коровы, то добрі, а коли йому дахто вкраде коровы то злі. Быти може, то факт незнаний самым Украінцям, але жаданя жытелів Підкарпатской Руси ввести в жытя результаты «закарпатского» референдум, находят зрозумліня серед інчых народів. Украіна не може рахувати на попертя для своіх недемократычных і авторитарных рішынь ниґде. Што несподіване, ани на заході, ани на сході, ани в Америці. І никотре проукраіньскє лоббі, хоц міцно ся старат, того змінити не єст в силі.

Три

Росийскій інтелктуаліста і журналіста, Александер Герцен, в половині XIX столітя, дозвалял сой на ріжны провокацийны опініі. Єдном з найчастійше припоминаных през представиників народів стремлячых до досягніня для них свободы єст думка о тым, же не може быти свобідным нарід, котрий поневолят другы народы. Од Украінців чул єм тот міцно політычний цитат на долго перед грудньом 1991 рока, потім, уж николи. Цитат стал ся небезпечний. Коли Калі загнал дачыі коровы до свойой стайні, то нараз стало ся злі, жебы правовитий властитель усильні ся о них допоминал, або му іх одобрал. Коли подарило ся ім раз достати «халяву», то пропаґанда зробит вшытко, жебы доказати до ней право, прикликуючы на свідків хоц бы вшыткых святых.

Для украіньскых пропаґандистів Лемкы мают оддавна опінію сепаратистів. Хоц од ниякой цілости іх николи нихто не одрізал, вытягнул, перегнал, выокремил, забрал, ци одділил, то і так лемківскым сепаратизмом страшат малы діти. Симптомів хвороты не было, діаґнозу поставили. Заслужыл єм і я на тот честний додаток до етноніму Лемко, Русин, уж в половині вісемдесятых років. На долго пред шумным розвитком вшыткых сецесийных рухів з федерацийных і унітарных державах той части світа. На долго нич розвинул ся на совітскій Украіні – украіньскій сепаратизм, днес называний з емфазом борбом о незалежну державу. Як памятам, уж товды Украінці співали тужну співанку про іхні горы, котрых ім діды, прадіды никому дати не казали. Коли сой взяли співанку, то чом бы не мали взяти і цілых карпатскых гір? Як то повіл польскій комуніста, родом з Лемковины, «раз выборотой власти не оддаме николи», хоцбы тота власт не была нияк выборота, а перевзята узурпаторами, правом Калі.

Пряшівску Русь, Лемковину і інчы териториі, котры належат днес до польской державы, на Украіні подля ідеолоґічной правильности, зове ся одвічныма «етнічныма украіньскыма землями» і без труду мож найти закликы про прилучыня тых земель до Украіны. І такы закликы украіньскых сепаратистів нас Лемків, Русинів, котры мают щестя жыти в Евросоюзі, найуспішнійше лікуют з проукраіньскых ідеолоґічных думок і позиций.

Незалежности Косова ани Украіна, ани Росия доднес не узнают.