Церьковна пропаґанда

Є інтересне, же покля першый памятник владыкы Йоана Семедія, бывшого мукачівского ґрекокатолицького єпархы, в його роднім селі в децембрі 2016-го року посвятив сучасный мукачівскый єпарха Мілан Шашік сам, вєдно із дакілько священиками, перепохованя Івана Марґітича 5-го фебруара было подійов, де ся потребовала стрітити єпіскопска шляхта Україньской ґрекокатолицькой церькви.

Йоан Семедій служыв як єпіскоп вже в ілеґаланій церькви од 1978-го року, коли дістав єпіскопскы свячіня од єпіскопа Александра Хіры. Єпархію в ілеґаліті вів од року 1979. В тяжкых часах комуністічного режіму быв тым, котрый вів народ „через пустыню“, з тым, же сам рісковав, і дочекав ся леґалізації церькви, котра пришла 20-го новембра 1989-го року. Од року 1991 быв признаный папом римскым Йоаном Павлом ІІ. за єпархіялного епіскопа Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії, дотеперь записаной у ватіканьскім річнику Annuario Pontificio як Ecclesia Ruthenorum – церьков русиньска.

За його періоду, коли быв аж до 2003-го року мукачівскым єпархом, зробила ся тота найосновніша робота. По 40-ох роках ілеґаліты церьков знова зачала дыхати, владыка войовав за здобытя храмів і далшых церьковных будов, котры были по офіціалнім заказі церькви взяты, обновила ся богословска семінарія, як фунадамент того, жебы церьков сама собі выховльовала своїх священиків, котры потім будуть служыти міджі народом. За його періоду зачали ся будовати і новы церькви, парохіалны будовы, церьков зачала роснути. У 2003-ім році передав свою єпархію у барз добрій кондіції. По 40-ох роках обновив цілу штруктуру церькви і започав їй новый розвиток.

Не буду брати заслугы Іванови Марґітичови. Так само діяв як єпіскоп вже в ілеґалній церькви. Мав за собов свій фалат роботы. Но реалность є така, же по леґалізації церькви быв „лем“ владыком помічником, і то не злегшую функцію помічных єпіскопів. Але правду повісти, історію слідуєме за імператорами, не за їх секретарями.

А предці, покля владыкове Україньской ґрекокатолицькой церькви одіґноровали посвячіня памятника Йоанови Семедійови, першому єпархови по 40-ох роках, памятника тому, хто великым вкладом постарав ся о то, же днесь Мукачівска ґрекокатолицька єпархія є в такім стані, в якім є, на перепохованя Івана Марґітича зышло ся такой дакілько україньскых єпіскопів включно верьхнього архієпіскопа, котрого собі Українці кличуть патріархом, Святослава Шевчука. Чім собі заслужыв Марґітич, помічный єпіскоп, такого честованя, якого ся Семедійови не дістало? І ішло о честованя, ці о пропаґанду?

Міджі Семедійом і Марґітичом была єдна основна різниця. І не думам теперь тото, же єден быв найвысшым представительом свойой церькви і другый лем владыком помічником. Покля Семедій такой од зачатку леґалізації церькви стояв на русиньскых позіціях, котры ясно выявив і в Римі на Сіноді єпіскопів Україньской ґрекокатолицькой церькви в юнію 1990-го року, де были закликаны і мукачівскы єпіскопы высвячены в ілеґаліті, Марґітич быв україньскым елементом в тройці підкарпатьскых єпіскопів Семедій – Марґітич – Головач. Покля Семедій быв означованый за сепаратісту в Ґрекокатолицькій церькви на Україні, бо стояв за тым, же єпархія має зістати окремов од україньской церькви і зістати русиньсков церьквов прямо підпорядкованов під Рим, як тому было і перед 1949-ым роком, Марґітич быв прославляный як тот, што воює за „єдность Українців“, бо быв за приєднаня Мукачова під Львів, якый быв втогды центром Україньской ґрекокатолицькой церькви. По тім, што быв Семедій выменованый за єпарху і Марґітич лем за помічника, мусило быти україньскым єпіскопам ясне, же з „єдностьов“ ся можуть мінімално на час, покля є Семедій головов свойой міснтой церькви, попрощати.

Но тиск, жебы зробити „анексію“ Мукачова, головно по тім, што Семедій умер, было чути уж нераз. Ожыв. Ожыв і у сучасного верьховного архієпіскопа Шевчука, котрый ся на тоту тему уж дакілько раз выразив. І на перепохованю, в кругу міджі далшыма україньскыма єпіскопами, Шевчук выхвальовав Марґітича, бісідовав, як быв владыка за єдность і приобіцяв, же они будуть єдно.

Вернийме ся ку вопросам, котры єм дав высше. Чім собі заслужыв Марґітич, помічный єпіскоп, такого честованя, якого ся Семедійови не дістало? І ішло о честованя, ці о пропаґанду? Самособов, єднов із одповідей є то, же Марґітич быв „наш чоловік“, розумій проукраїньскый, покля Семедій быв „сепаратістом“, значіть Русином. Но і што дотулять ся честованя і пропаґанды, мушу признати, же за тов великов участьов україньскых єпіскопів на події присвяченій Марґітичови, при нуловій участи на події присвяченій Семедійови, за вшыктым, што повів Шевчук на події, не можу видіти нич інше, лем то, же Україньска ґрекокатолицька церьков собі нашла добру принагоду на пошырьованя свойой пропаґанды, котров не хоче доцілити нич інше, як то, жебы єпархія в Мукачові перешла під Київ. Што бы значіло конець історічной русиньской церькви і докінчіня Києвом тисканом українізації.

Єпіскопа Марґітича перепоховали. Йому то вже може быти єдно. Но мам таке чутя, же хтось ту за кажду ціну хоче поховати і жыву церьков. А то бы нам єдно не мало быти.

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)