Тылявскы спомины Євы Лазорчык (друга част) – 70 процент – субота, 20.00 год.
Лазорчыкы з Нижнього кінця знаны были з того, же мали шіст дівок. Хыжа іх стояла коло рікы Панны. Параска, Аньца, Нацка, Євка, Ольґа, Марися росли, як з воды… Хтоси ся підсміхував, хтоси спілчул, єднак Лазорчыкы нич сой з того не робили, а дівчата єдна по другій лем сой росли і розквитали, як пахнячы квіткы понад водом… І гарды, і мудры, і милы…
Як зложыла ся іх доля? Де трафили Лазорчыкы по выселіню з рідной Тылявы? Де нашли своіх милых? О тім вшыткым, а і не лем о тім оповідат Єва Груба (з дому Лазорчык).
Кєд бесідуєме про Тыляву, то, ясна річ, мусиме спімянути бодай два слова і про фронт, і про Тылявску схызму, но і, розуміє ся, про выселіня. Можеме ся днеска дознати тыж, по што комуністи пішли бити єґомостя, яку співанку мала бы вывчыти на памят кажда тесцьова, а тыж о тім, як кореспондентка Лем.ФМ нашла свою родину.
Повязаны дописы
Ґорлиці 106,6 MHz
