Розговор із Любоміром Белейом, автором книжкы „Русинський“ сепаратизм: націєтворення in vitro, котрый зробила Наталія Толочко, не приніс нич нове, што бы сьме уж од іншых україньскых „науковців“ не чули. Предці лем єдно нове знаня з того розговору маєме. Белей вказав, яка є україньска наука in vivo.
Знова раз нам было пояснено, же Русины суть вшыткы Українці, бо то історічна назва. Знова нам было пояснено, же русинство є выдумка Маґочія. Навеце Любомір Белей парафразовав слова бывшого директора Словацького народного музею – Музею україньской културы у Свіднику, котрый перед пару роками в Ужгороді на пресконференції повів, же русиньскый рух є пару псіхічно хворых людей, чім вказав, же обидвоми „науковці“ суть і фаховцями в медициньскій области. Хоць, правда, Белей ку Русинам є благосклонішый, кідь о нас бісідує лем як о „обдуреных“ особах. І знова раз сьме ся дізнали, же мы жаден не народ, а рух, котрый має лем дестабілізовати Україну і ділити Українців.
Покля наука бы мала быти обґрунтована фактами, тота україньска, холем у верзії людей як Белей, хоснує факты лем там, де то пасує, і там де то не пасує, творить ся світ паралелной „правды“ або замовчованя фактів.
Белей в розговорі наприклад говорить о тім, же сьме на Словакії властно розбили україньске школство, україньскы школы вже майже не існують, а русиньсых намісто них не є. Професор бы мав дакус веце смотрити до історії, не лем на остатніх нецілых тридцять років. Потім бы мусив сконштатовати, же школство розбили Українці, припадно українізаторы, жебы сьме были точнішы. Як раз українізація русиньскых школ в 50-ых роках 20-го столітя в бывшый Чехословакії запричінила то, же школы ся поступно, кідьже люди ся не чули быти Українцями і діти не хотіли давати до україньскых школ, зачали трансформовати на школы словацькы. Втогды жадного русиньского руху не было, бо Русины ани офіціално не існовали. То природне усвідомліня людей, котры знали, кым суть і кым не суть, а ани не хотять быти, є причінов того, же школы поступно счезли. Но покля бісідуєме о тім, же зачали счезати україньскы школы, і то вже од 60-ых років, потім треба повісти і то, же наперед нам были взяты вшыткы нашы русиньскы.
Белей самособов не повість ани о тім, же были по 1989-ім році многы намагы, жебы нам дозволили на україньскых школах холем учіти русиньскый язык, але панове українізаторы ся чули быти при силі і так ниґда нич таке не дозволили. Ефектом было то, же іщі і тых пару школ ся поступно заперло, а днесь їм зістали, кідь добрі рахую, три, в котрых є пару дітей, в Пряшові і словацькых, котры ся не дістали на іншы ґімназії і знають, же Українці возьмуть вшытко, лем жебы мали штудентів і не зрушыла ся школа. Но але чом бы вшытко повісти, кідь стачіть повісти лем часть правды, котра нам пасує, гейже?
Покля в попереднім припаді „науковець“ повість лем часть правды, в іншых припадах вытігать „факты“ з палця. Было бы інтересне позвідати ся го, де набрав такы даны, же за минулый рік ся до русиньскых школ приголосила лем єдна дітина, або же Русины на Словакії шторік беруть понад 400 тісяч евр через дотації. Ани єдно, ани друге не є правда. Граніцю 400 тісяч на русиньску меншыну перекрочіме першый раз в році 2018, в попередніх роках сьме ниґда не мали такы грошы, і довгы рокы то было під 300 тісяч, дакотры рокы ледво над 200.
Професор вже не повість в розговорі, як є звыгодньована україньска меншына, котра хоць каждым переписом населіня мала рапідно меншы чісла людей, котры ся ку Українцям голосили, но на дотаціях ся їм то аж так не проявило. Мож собі взяти рік 2015, коли коло 33 і пів тісяч Русинів, 55 і пів тісяч людей, котры собі записали русиньскый материньскый язык, дістало дашто через 294 тісяч евр, а Українці, котрых было коло 7 і пів тісяч а материньскый язык україньскый собі не записала ани половина з того, дістали понад 100 тісяч евр. Як рахуєме, так рахуєме, даяк нам основна математіка не сідить.
Мож бы было продовжовати в арґументаціях і розобрати Белейовы высловы, котры як кібы через ксерокс бісідовали вшыткы йому подібны „учены“, до остатнього детайлу. Але нашто?
Омного інтереснішым є то, же Белей, на розділ од іншых, котры собі може тото само думають, но ниґда то публічно іщі не повіли, приходить з „hardcore“ верзійов рішіня русиньского проблему, котрый їм так шкодить, аж ся бояти треба. Белей видить рішіня в тім, же треба судом заказати хосновати етнонімів Русин, Руснак, руськый. Я лем додам, же єднакы рішіня треба буде завести і в іншых науках, не лем етноґрафії ці етнолоґії. Заказати судом треба вшытко з чім не сьме согласны і што нам в нашій „науці“ не пасує, і тых, котры заказаны погляды пропаґують, треба посылати до арешту. Тюрма холем на двадцять років. Конечно буде світ функціоновати так, як хочеме.
Белей не повів нич нове, што бы сьме вже не знали од „науковців“ його тіпу. Думам, же ани ціла його книжка, на котрій робив пару років, окрім іншого якбач і в часі, кідь собі брав і не злый плат педаґоґа Пряшівской універзіты в Пряшові, в державі, котра Русинів вызнавать, і котру він теперь обвинює із „псевдодемократічной формы денаціоналізації і асімілації Українців“ і „дезінтеґрації україньского простору на Закарпатю“, нам нич нове не повість. Но вказало ся коло Белея холем то, яка є україньска наука in vivo. Повна половправд, неправд, замовчованя фактів і тугы хосновати юстіцію на опонентів. Пан Белей бы быв за часів сталінізма добрый кадер.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm. Жрідло фотоґрафії: pixabay.com.
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА