Утопія

Няньо мі бісідовав, як пришов день перед совїма народенинами домів, до Полаты, бо дістав на пару днів з той нагоды „опущак“, значіть міг іти домів із касарні, де служыв на основній воєньскій службі. Пришов вечур і довго дома не быв. Рано го будили баба, же кликали на „Містный народный выбор“, і же ся мать такой вернути до касарні. Кідь ся звідав свойой мамы, же чом, повіла, же пришли „Руськы“ і же є война. Споминав, же кідь пришов до Гуменного на желізнічну станіцю і видів, же всядыль є совітьска армада, досправды ся бояв, што ся буде діяти. Быв 21-шый авґуст 1968 і совітьска армада ся вернула, теперь не на то, жебы высвободжовала, але жебы далшых 23 років окуповала Чехословакію. Няньо мав народенины.

Споминам собі, як в році 1991 одходили остатні совітьскы вояци. Хоць єм быв іщі дітинов, знав єм, же ся діє дашто велике. Пахла тым атмосфера, было то чути з людей, котры ся тішыли. Чехословакії ся вернула сувереніта і свойправность. Як ся роспав Совітьскый союз, російскый презіден Борис Єльцин одсудив окупацію Чехословакії і означів єй як неприпустну, хоць додав, же демократічна Росія не несе в тій справі жадну одповідность, бо виноваты суть бывшы лідры Совітьского союзу. Тот сучасный презідент докінця о пару років по Єльцинови вызнав морлану одповідность, хоць не правну. Мало, но холем же так.

О то векшый шок быв про мене, кідь єм ся дізнав з медій, же російска державна телевізія Россия 1 одвысылала документ, в котрім ся Росія Владиміра Путіна вертать ку реторіці Совітьского союзу і бісідує о окупації Чехословакії як о братьскій помочі, котра была необхідна і котру домашнє жытельство витало. Звідам ся, же хто витав. Тоты стотісячі людей на уліцях, котры хотіли забороноти, жебы танкы продовжовали далше на своїй дразі? Тотых веце як сто мертвых і 500 тяжко раненых, до котрых выходны братя стріляли? Ці тоты далшы міліоны, котры в страху сіділи дома, бо ся бояли, што буде?

Окупація має про мене од істого часу і далшый розмір. А тым є русиньскый розмір. По перше, інвазія войск Варшавского договору протяла демократізачный процес в Чехословакії, котрого частьов были і намагы нашой інтеліґенції о навернутя існованя русиньской народностной меншыны. Кібы не пришли „братя“, процес народного возроджіня і деукраїнізації ту міг быти може о 20 років скоріше. По друге, хоць не тримам доказы в руках, в Совітьскій армаді, армаді окупантів, могли быти і Русины з Підкарпатя, котрых вітцьове і дідове могли освободжовати свою державу – Чехословакію, в Чехословацькім армаднім корпусі ґенерала Лудвіка Свободы. Їм ся не лем же їх держава не обновила, бо їх анектовав Сталін, але докінця теперь їх сынове мали быти окупантами. Яке то може быти чутя вернути ся до свойой державы як окупант? Яке то може быти чутя, кідь мусиш окуповати теріторію, на котрій жыють і твої – Русины? Яке то може быти чутя, кідь маєш, не зо свойой воли, быти Каіном?

Росія за цілый час од розпаду Совітьского союзу, нияк офіціално не підпорила Русинів жыючіх на Україні, не кликала Київ, жебы дав Русинам свої основны права. Росія в руках Путіна ся одвысыланым документом ясно вертать ку ідеолоґії і пропаґанді комунізму і освоює собі їх. Голосить ся ку ним. Кідь собі тоту ідеолоґію освоює в справах як окупація Чехословакії, звідам ся, хто ґарантує, же собі не освоїть і ідеолоґію комунізму у вопросі рішаня Русинів, на котров сьме потерпіли в Польші, в Чехословакії, на Україні…

В тій сітуації мі зіставать конштатовати лем єдно. Москва нам ниґда не помогла і не поможе. Кідь днесь існують промосковскы погляды серед Русинів, є то нелем утопія, але і закрываня оч перед злочінами, котры на нас головно вдяка Москі, были зроблены, і котры собі якбач Моска знова оправдать средствами совітьской пропаґанды. Она бы ся не мала оправдати перед собов, а перед Чехословакійов, перед Русинами, а то не од року 1968 а од року 1945.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА