В лісі, по тмі

О потребі навязуваня соспільных меджелюдскых реляций наша підредакция єст пересвідчена не од днес. Лем заєдно нам ся видит, же нихто нас не слухат. Мы своє, а ноны нич. Як бы сме радили по турецкы. А ту нараз ся вказує, же нас не чуют лем зато, же комунікуєме з планного місця.

В лісі будут нас ліпше розуміти. А уж напевно товды, коли ся стратят і останеме з нима – сам на сам. Як видно, товды ім ся язык розвяже і годны промовити по свому, то єст по нашому. Прото і ріжны конґресы мож бы орґанізувати в лісі. Я до того робил бы-м іх по тмі. Заручам, што коли в лісі буде темно, так буде іщы ліпше чути.

Лемко – ґазета для народа, ч.9, за 1912 рік.