В музею бісідовало ся о Бескидови і русиньскім школстві

У віторок 8-го новембра 2016-го року Русиньске културно-освітнє общество Александра Духновіча в Пряшові зорґанізовало в просторах Словацького народного музею – Музею русиньской културы в Пряшові два науковы семінарі. Першый дотуляв ся особі Антонія Бескида, вызначного русиньского політічного діятеля, другого ґубернатора Підкарпатьской Руси в складі Чехословакії. Другый семінарь належав темі русиньского школства, од выникнутя 1-ой Чехословацькой републікы, аж до українізації, котра в школстві наступила твердо зачатком 1950-ых років.

Зо своїма лекціями на тему Антонія Бескида выступали Гавриїл Бескид, председа Русиньского културно-освітнього общества Александра Духновіча в Пряшові, котрого отець быв братом підкарпатьского ґубернатора, і котрый довгы рокы присвячать ся в многых статях і публічных выступах як раз свому роду, із котрого вышло веце вызначных русиньскых особностей.

Другым выступаючім на тоту тему быв Тібор Міклош Поповіч, ґеоґраф, універзітный педаґоґ, сполоченьскый і културный діятель серед Русинів в Мадярьску, основатель Русиньского наукового інштітуту в Мадярьску, основатель Русиньского културного зъєдиненя „Будитель“, бывшый представитель Русинів в русиньскім самосправованю в Мадярьску, котрый народив ся на Підкарпатьскій Руси, коли іщі належала до складу Чехословакії. Поповіч так само много у своїм жывоті публіковав односно русиньской ґеоґрафії, історії і културы.

В рамках лекцій одзвучали од реферуючіх і людми мало знаны факты. Гавриїл Бескид припомянув, же на тім, же теріторії Підкарпатькой і Пряшівской Руси ввошли до складу Чехословакії має вєдно із Ґригорійом Жатковічом веліку заслугу як раз Антоній Бескид. Тот в угорьскім парламенті діяв як депутат вже за монархії. При роспаді монархії му было пропоновано здобыти посаду ґубернатора тзв. Руськой Крайны, з тым, же бы тота теріторія, неселена Русинами, зістала під Мадярьском. Бескидовов реакційов на тоту пропозіцію было заснованя Руськой народной рады в Пряшові, пізніше Централной руськой народной рады в Пряшові, котра зъєдинила думаня вшыткых руськых народных рад і прихылила ся ку рішаню, же теріторії Русинів підуть до складу Чехословакії.

Тібор Міклош Поповіч підкреслив, же Антоній Бескид быв єдным із нашых найвызначнішых політічных діятелів, котрый окрім іншого фінанчно дуже підпорьовав русиньскы общества, якы в тім часі діяли, інтересовав ся о нашых штудентів, і односно котрого маєме великый довг. За словами Поповіча мало честуєме тоту історічну особность, котра бы мала мати, ці уж на Прячівщіні або на Підкарпатю, „такый великый і красный памятник, якый має Духновіч у Пряшові.“ Поповіч має надію, же кідь ся таке діло не подарило його ґенерації, подарить ся то молодшым ґенераціям Русинів.

В рамках другой темы – школства, знова выступив Гавриїл Бескид, котрый бісідовав головно о Руській ґрекокатоліцькый реалній ґімназії, яка была одкрыта в школьскім році 1936/1937 в Пряшові. Бескид там сам выштудовав і належав ку першым абітурьєнтам пряшівской руськой ґімназії.

Друга лекція была присвячена Миколайови Бобакови, священикови, педаґоґови, церьковному діятельови, котрый быв першым директором спомянутой пряшівской руськой ґімназії. Бобак не прияв у 1950-ім році православіє і быв насилно выселеный на Мораву, де робив лісного робітника. Як священик міг діяти аж в роках 1968 – 1970, по тзв. Празькій яри, коли была іщі перед окупаційов армадами Варшавского договору знова леґалізована Ґрекокатолицька церьков у Чехословакії. Тоту лекцію приготовив внук Миколая Бобака – Юрай Бобак. Миколай Бобак умер в Пряшові у 1986-ім році.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА