6-го авґуста 2020-го року на праздник Преображенія Господне в деревяній Ґрекокатолицькій церькви св. Михаіла Архістратига в селі Тополя посвятили копію Іконы Посліднього (страшного) суду, котра в тій церькви была од выбудованя.
Містным віруючім під веджіньом адміністратора парохії отця Лукаша Кіреша ся подарило забезпечіти вірну репродуцкію іконы, котра выникла в половині 16-го столітя, і котра є днесь в Словацькім народнім музею – Музею україньской културы у Свіднику. Наперек тому, же Ґрекокатолицька церьков на Словакії о тоту ікону судила ся і суд выграла.
На торжестві брав участь сниньскый протопресвитер Марош Прейса, котрый копію іконы посвятив.
Суд о ікону од року 1994
Втогды іщі Ґрекокатолицька єпархія дала до суду україньскый музей у Свіднику іщі у 1994-ім році. Ікону Послідній суд, котра ся дістала до україньского музею почас комунізму, без позволіня маїтеля – значіть церькви, хотіла єпархія дістати назад до свого властницьтва на основі закона о рештітуціях церьковного маєтку.
Навеце, ікона ся мала дістати до музею в році 1963, коли офіціално Ґрекокатолицька церьков у Чехословакії ани не існовала, і так ани ниґда музей од маїтеля, котрому суд признав властницьтво, згоду на перенесіня до експозіції у Свіднику не міг мати.
Єпархія выграла суд в році 2002 на Окреснім суді у Свіднику, о два рокы пізніше вырок суду потвердив і Крайскый суд в Пряшові. Єпархія далше пропоновала екзекуцію іконы, кедьже україньскый музей не хотів вернути судом признаный маєток Ґрекокатолицькій церькви.
Музей наслідно жадав далшы доказованя о тім, ці то є ікона, котра была в церькви в Тополі, і зачав цілу справу спохыбньовати. І так хоць днесь вже Пряшівска ґрекокатолицька архієпархія має в руках вырок суду, котрый їй признавать ікону за маєток, ку выконаню судного вердікту доднесь не дішло.
Кедь о навернутя іконы іщі у 1990-ім році жадав втогдышній адміністратор парохії Павел Станко, україньскый музей докінця затаїв, же єй має.
Цінна ікона, але і далшый маєток
Ікона Послідній суд є найціннішым експонатом, котрый ся в україньскім музею находить. Подля дакотрых публікацій была вытворена техніков темперы прямо на місці в Тополі в часі будованя церькви незнамым містным іконописцьом. Незвычайным є, же єй в половині 16-го столітя автор зробив на леновім полотні, а не на дереві.
Словацькый народный музей – Музей україньской културы у Свіднику має величезный і цінный збірковый фонд, котрый не є нияк україньскый, і котрый походить з русиньскых сел выходной Словакії. Тота сітуація тырвать од часів комуністічной українізації. Наперек намагам русиньскых орґанізацій дотеперь не были збірковы фонды, котры суть русиньскы, переведены на русиньскый музей.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Коментарі