Під конец червця/юнія т.р. в чудовым місци Лемковины, в лемківскій хыжы в Вислоку Великым буде проходила друга едиция Собіткового Ярмаку Артефактів Ручной Роботы.
Буде то нагода зачати вакацийний сезон вчас приємной спільной стрічы. Окрем кєрмешу, на котрым придбати буде мож сой ріжны артистично-ремісничы выробы, на ярмаку будут проведены показы вытворюваня ручных выробів, будут варштаты, будут музычны выступы і, вкінци, спільна гостина. Спрібувати буде мож локальны специялы; хто буде мал дяку – буде міг погуляти, або посідити при ватрі. За карпатску музычну оправу одповідал буде ансамбль Гудаци, а ґрупа Доля вкаже співочо-танцувальну обрядовіст Собітковой Ночы.
Орґанізатором Ярмаку єст Хыжа над Вислоком та Стоваришыня Спераня Локальных Ініциятив Команчы Волк. Єдным з медияльних патронів єст радийо ЛЕМ.фм.
Хыжа над Вислоком то приватна ініциятива двоіх люди, Монікы і Пьотра, якы лишыли для не все легкого і простого – сельского, містецкє жытя. Рішыли одремонтувати вынищену, дакус зруйнувану, більше як столітню лемківску хыжу і зрытхувати єй для себе та для інчых. В іхній хыжы мож затримати ся на долший або коротший час, а ґаздове мают замірене, же хыжа мат быти – так покус уж єст – місцьом ріжных ініциятив: од варштатів вырабляня вшыткого, што мож в хыжы схоснувати або зісти, по ярмакы, концерты, ачий літнє кіно.
Ремонт хыжы, котрий фурт ся продолжат, стал ся для єй жытелів своєрідным гоббі. Новы властителі заєдно пошырюют знаня про Лемків, іх давне жытя, традициі – так, жебы хыжа не лем своім выглядом переполнена была лемківскым духом. В хыжы поставлено наново давний пец, а зовнишні стіны по ремонті одмалювано і прикрашено так, як колиси на Лемковині, особливо на східній Лемковині, в барнасто-білы пасы, з синіма одверями і біло малюваныма ґеометрично-рослинныма прикрасками на стінах. Єдным з постійных доматарів єст сивий кіт Фелек.
Ярмак в Хыжы над Вислоком одбуде ся 25. червця од 14.00 год.
Вислок то лемківскє село, якє находит ся во східній части Лемковины. Першы писаны джерела споминают о Віслоку в XIV ст. Село находит ся при єдным з найвисшых пасм Бескідів – Буковици, а декотры з його верхів то Кычера, Бердо, Гавайска, Буковиця, Убіч, Щіб, Камін, ци Ясенина. Археолоґы думают, же осадництво в тій обшыри сігат о вельо віків скорше. В місци, де стоіт церков (Нижній Вислок) мало быти давне городиско, а на Гавайскій Горі мал стояти богатий замок.
Вислок был барз великым селом. Його хотар (разом – Нижнього і Выжнього Вислока) мал в 1931 р. коло 60 кв. км (хотар більшости лемківскых сел в тым часі то коло парунадцет кв. км) і близко 2.800 жытелів (даны подля Й. Чайковскій, Studia nad Łemkowszczyzną, Санок 1999). Його жытелями были головні Лемкы, а в невеликій части Полякы, Жыды і Циґане. В меджевоєнным періоді в Вислоку были дві школы і дві церкви (по єдній в Ныжнім і Выжнім), мала жыдівска божниця, склеп, чытальня Просвіты, почтова складниця, діяло товариство терезвости і товариство Сільскій Господар, ведено тіж церковний хор.
На початку ХХ ст., по закінчыню І Світовой Войны село стало ся осередком проукраіньского нацийонального руху і разом з сусідніма селами, під ведіньом о. Пантелеймона Шпилькы і о. Михала Теслі, зорґанізувано гын Вислоцко-Команчаньску Республику, котра 5. листопада/новембра 1918 р. зголосила акцес до новооснованой Західньоукраіньской Народной Республикы. 27. січня 1919 р. В-КР перестала істнувати. В 1946 р. дві третины села переселено на Украіну, а решту в 1947 р. выселено в рамках Акциі Вісла на пілніч Польщы.
фот. chatanadwislokom.pl