Великый пардон

Венеційска комісія, котра в остатніх місяцях аналізовала україньскый меншыновый закон, якый быв єднов із пожадавок Европской унії, жебы Київ міг продовжовати в приступовых їднанях як кандідатьска країна, публіковала свої резултаты. Не суть позітівны.

Комісія крітікує прінціпіалны діла, якыма суть языковы права, рівноправность меншыновых языків, припадно право на освіту в материньскім языку, котрый є меншыновый. Крітіка ся так не концентровала лем на тот єден закон, але і на далшы леґіслатівны нормы прияты Києвом, котры засягують до прав народностных меншын на Україні.

Ту треба ясно позітівно оцінити, же Венеційска комісія не смотрила на Україну як жертву войны, але обєктівно заналізовала стан народностной політікы. А нашла тото, што заінтересовны видять уж давно.

То, же то не суть жадны жарты, в Києві добрі знають. Без вырішіня проблем народностных меншын не мож продовжовати на пути до Европской унії, і кебы решту пожадавок Брусела Київ наповнив на 120 процент.

В пожадавках, котры были даны Україні,, не суть про Брусел „основнішы“ і „менше основны“. Треба выповнити вшыткы. Потверджіньом факту, же в столиці Україны усвідомлюють собі тоту реалность, є і то, же такой пришла охота не запроваджати од септембра зміну сістемы освіты, котра має лем єден ціль: зничіти народностне школство.

Кедь на то звертали окремо увагу Мадяры або Румуны, же закон о освіті є протинародностный, в Києві не чули. По публікованю резултатів Венеційской комісії дораз стало ся чудо. Одложыли практікованя закона, і здобыв ся далшый час на їднаня.

Несподіваньом ани так не є то, же Венеційска комісія дала такы резултаты свойой аналізы, якы дала. Покля бы ку такым резултатам не дішла, пак бы ся каждый, хто знає нараховати до пять, мусив звідати, ці комісія іщі наповнює свою функцію, або так само стала лем окрасным орґаном Рады Европы, котрый є до ничого потрібный.

Несподіваня зробив хтось іншый. Конкретно медії. Медії, котры денно інформують о Україні з причіны войны. Котры денно пишуть о европскій будучности Україны, о будучности в Североатлантічній аліанції, о райскій загороді, котра Україну чекать такой, як ся збуде окупанта на своїй землі.

Медії, котры денно знають найти простор на інформації о войнов трапленій країні, не нашли ани абзац простору, жебы інформовали о тім, же Україна може дашто робити і злі. Перешов єм словацькы медії, чеськы медії, польскы медії, перешов єм і дакотры анґлоязычны великы медії, але якость тихо.

Медії, котры вырішыли одпустити вшытко Україні, і мовчати о потискованю народностных прав Києвом, суть на найліпшій пути стратити леґітімность новинарьской роботы.

Притім ту єднозначно платить двоякый метер. Представте собі будькотру іншу країну, котра бы дістала крітіку од Рады Европы або даякого орґану Рады Европы, і самы знате, же медії бы того были повны.

Україна є выняток. Тоты самы медії, котры бы в іншім припаді писали о порушованю людьскых, народностных прав, о порушованю европскых цінностей, і были бы праведны, якось стягнуть хвіст, кедь бы тото саме, а оправдано, мали написати о Україні.

Не знам, на основі чого, чом, зашто бы мала діставати Україна, котра хоче быти „европска“, оправданя, хоць лем тым, же мовчіте, за свої неправилны діла. Но реалностьов є, же многы европскы медії самы вырішыли дати Києву великый пардон на многы діла, котры бы никому не толеровали.

І ту пак приходиме лем ку єдному. Треба ся задумати, де кінчіть новинарьска робота і зачінать політіка. Медії, котры вырішыли одпустити вшытко Україні, і мовчати о потискованю народностных прав Києвом, суть на найліпшій пути стратити леґітімность новинарьской роботы, і здобыты ясну дефініцію політічных апаратчіків і політічных актівістів.

Маю доста міцьне чутя, же в Европі ся штораз веце новинарьска робота приближує комуністічній школі, в котрій не є основным писати обєктівно, але писати, што треба. Великый пардон, котрый теперь дали, є єдным з прикладів.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА