З жальом інформуєме, што 28. квітня/апріля 2023 на 82 році жытя вмер Димитрий Русинко, участник історичных подій кінця 80. років ХХ ст., якы довели до основаня першой повыселенчной лемківской орґанізациі в Польщы – Стоваришыня Лемків.
Бл. п. Димитрий Русинко был при тым і долголітнім ведучым Кружка СЛ в Ліґници. Такой через три десятлітя полнил ріжны функциі, так на рівни Кружка, як і в Головным Заряді орґанізациі.
З поколіня Перунчан
Димитрий Русинко вродил ся 8. вересня/септембра 1941 р. в Перунці. Як шістлітній хлопец вєдно з родином і інчыма своіма краянами был насильно выгнаный з Лемковины і оселеный на Нижнім Шлеску. На чужыні початково прожывал в підпшемківскым Вількоціні.
В 1967 р. оженил ся з Розалийом Чырняньском. Спочатку перенесли ся жыти до Хоцянова, де зачали свою професийну роботу. Внет, в першій половині 70. років ХХ ст., подали ся до більшого міста – Ліґниці. В тым же часі фабрика Леґмет глядала охочых працівників, оферуючы при тым можніст оселити ся в місті. В Леґметі, разом зо женом Розалийом, переробили аж до пенсиі (там тіж вчыл молодшых знаня професиі).
Отец – основатель Стоваришыня Лемків
Як раз, присутніст в Ліґници справила, што Димитрий Русинко на фоні демократичных перемін зачал барз активно анґажувати ся (товды іщы на піл леґальну) в соспільно-культурну діяльніст.
Повідат ся, што сут люде, якыма доля так кєрує, што находят ся в даным часі і в одповіднім місци. Так же ся стало з Димитрийом Русинком. 10. грудня/децембра 1988 р. з його ініциятивы в Ліґници одбыла ся єдна зо стріч посвяченых лемківскій культурі, яка конец-кінцьом стала ся місцьом, де рішено о основаню першой повыселенчой лемківской орґанізациі. Єдна з тых історичных стріч одбыла ся в світлици православной парохіі Воскресіня Христового в Ліґници. Прошла она в неістнуючым днес будинку при ул. Явожыньскій 9. На запрошыня Димитрия Русинка о лемківскій культурі оповідал Ярослав Горощак. Участ в стрічы брал тіж Андрий Копча, пізнійшый ведучый СЛ, котрый на стрічы одчытал фраґменты свойой пєсы «Одтяты корені». Товды тіж першый раз серед згромадженых высловлены были пропозициі покликаня лемківской орґанізациі.
«На єдній з першых проб підышол до мене Митро Русинко і бесідує: Слухай, може бы сме даку лемківску орґанізацию основали, може тото, може тамто… Я му одповіл – так зробме. Но і сме зрыхтували такій список осіб, якы были присутны в тот ден. Уж не памятам, ци єм ся першый вписал. В каждым разі з Митром сме ся на початку вписали. Но і так тота листа ішла, же практично вшыткы, што были на пробі в тым дни, ся на ню вписали.» – споминал по роках А. Копча. Тот початковый етап рыхтуваня ґрунту під основаня першой лемківской орґанізациі одбывал ся при заанґажуваню і детермінациі Димитрия Русинка.
Стоваришыня Лемків родило ся вчас театральных проб до «Одтятых коренів». 21. січня/януара 1989 р. вчас третьой пробы Димитрий Русинко дал, як тему до дискусиі, можніст покликати орґанізацию. Товды тіж першу – як ся пак вкаже – вступну листу підписали вшыткы присутны – 16 осіб.
4. марця 1989 р. вошол до істориі як вызначна дата. Прошло товды в Ліґници основательне зобраня першой повоєнной русиньской орґанізациі в Польщы, якій дано назву Стоваришыня Лемків. Схвалено статут і покликано Основательный Заряд, до якого вошол як раз покійный Димитрий Русинко. Окрем него: Андрий Копча – ведучый, Петро Трохановскій, Штефан Косовскій – заступникы ведучого, Ярослав Горощак – секретар, Штефанія Дубец – скарбник, Владимір Горбаль, Богдан Ґамбаль, Штефан Дичко, Ярослав Зволіньскій, Тома Молодчак, Миколай Падухович і Ярослав Хомяк – члены.
Димитрий Русинко записал ся в нашій найновшій істориі як єден з отців-основателів Стоваришыня Лемків, котрому через дальшы рокы посвячал гідні свого жытя. Конечно, адміністрацийний выділ воєвідского уряду в Ліґници зареґіструвал нашу орґанізацию 7. квітня/апріля 1989 р.
Будучы активным членом СЛ, покійный заграл в парох пєсах Театру СЛ: «Одтяты корені» – роля Асафата, «На чужын» – роля Лозіцкого – Поляка зза Буга, «Вертеп в Карпатах» – св. Осиф, фільм «Ация Вісла. ч. ІІ. На чужыні» – роля Інтересанта (заграл епізод разом зо свойом женом Розалийом).
Через такой наступных тридцет років Димитрий Русинко полнил ріжны фунцкиі в стоваришыню. Был долголітнім ведучым ліґницкого Кружка СЛ. Як делеґат з Ліґниці, вельократно брал участ в Конґресах СЛ. В Головным Заряді был в своім часі його членом, а тіж мал фукнцию секретаря. В 2015 р. был выбраный на ведучого Головной Ревізийной Комісиі СЛ. Залежало му на тым, жебы СЛ ся розвивало, жебы ішло добрым путьом. Часом мал інчый погляд на даякы справы, часом не во вшыткым згаджал ся з товдышнім зарядом, але все близка му была добра доля його орґанізациі. Як скрупулятный чловек все честно вюл книговоды і справописы СЛ.
Як делеґат за Лемковину, был участником ІІ Світового Конґресу Русинів, якій проходил в 1993 р. в Креници.
Мож сміло повісти, што ліґницка сідиба СЛ была його другом хыжом. Коли лем дозваляло на тото здоровля, часто бывал в будівли при ул. Коссак. То з його ініциятивы в сідибі кружка была основана лемкознавча бібліотека. Зберал до ней книжкы, описал іх і старал ся, жебы было то місце, де мож ся зыйти і побесідувати на лемківскы темы. Архівізувал тіж часопис СЛ – «Бесіда». Завдякы ньому, в Кружку СЛ в Ліґници находят ся вшыткы чысла выданя. Членом ліґницкого Кружка была тіж його покоійна жена – Розалия Русинко (1947 – 2019), яка все при ним стояла і сперала його діло.
Вірный Перунці
В 2007 р. (на 60. річницю акциі «Вісла») Димитрий Русинко во спілавторстві з Адамом Барном выдал моноґрафію рідного села Покійного під назвом «Piorunka – Перунка i jej mieszkańcy». Покійный зберал материялы, стары фотоґрафіі і інтервю од найстаршых жытелів свого села, якы по выганю оселены были головно в околицях Пшемкова, Рудной і Студзьонок, в днешнім нижньошлезскым воєвідстві.
Початкого книжка явила ся в невеликым тиражы, зато в 2017 р. Димитрий Русинко з помочом своіх діти додрукувал ІІ выданя.
Вірніст Перунці обявила ся конечно і одкрытьом місця памяти на давным цмонтери. Головным орґанізатором і ініциятором поставліня таблиці на прицерковным теметові был покійный Митро Русинко. Подія одбыла ся 29. липця/юлия 2018 р.
Слово од себе
Пана Митра познал єм ближе, коли-м скінчыл 16 років. Товды за його ініциятивом записал єм ся (за згодом родичів як неполнолітній) до ліґницкого Кружка СЛ. Было то в 2011 р. Од тамтой поры влучыл єм ся в соспільно-культурну діяльніст Стоваришыня Лемків.
Коли лем была нагода, дебатували сме о тым, што мож зробити, в котру сторону іти з діяльністю, як старати ся розвивати ліґницкій кружок. В тамтым періоді дост часто одвиджал єм Покійного і його жену Розалию в іх ліґницкым мешканю. Все ня тепло принимали.
Стало ся так, што за справом пана Митра зачал єм на поважані занимати ся тым, што наше. То был мій початок. І за тото Вам, пане Митре, днес дякую.
Вічна Вам Памят!
Похорон одбуде ся в пятницю, 5. мая 2023 р, о 10.00 год. в православній церкви в Ліґници, а пак одведіня Покійного на ліґницкій цмонтрів при ул. Вроцлавскій.