Выстава знимок зо спадковины Барбары Тондос і Єжы Тура

Карпатскє Товариство сердечні просит до обзераня особливой выставы пн. Забыткы на карпатскых пустатынях (Zabytki na karpackich bezdrożach), яку од 8. марця т.р. буде мож видіти в Музею Землі ПАН в Варшаві. Офіцийний вернісаж одбуде ся 18. марця т.р., вчас черговых Карпатскых Стріч.

Вынятковіст той выставы выкликує тото, же презентуваны на ній будут знимкы з неґатывів і фотоґрафічных одбиток, зробленых вчас вельолітніх інвентаризаторскых і консерваторскых робіт, веденых Барбаром Тондос і Єжы Туром в 50. роках минулого столітя на обшыри давного ряшівского воєвідства (його засяг обнимал товды теперішній обшыр цілого підкарпатского воєвідства і ґорлицкого повіту – т.є. велику част Лемковины).

Єжы Тур од 1956 р. был воєвідскым консерватором забытків. В 50. роках ХХ ст., коли зачали ся працы над списом вшыткых церкви з обшыри сандецкого, ряшівского і люблиньского. Є. Тур занимал ся ряшівскым воєвідством. Інвенатризация проходила пару років, бо были пробы верифікувати отриманы листы. Списаны церкви поділено на пару ґруп: забытковы, вантпливы тнз. такы, до котрых не мож было дотерти (брак фізычного доступу, брак доріг ітп.), церкви, якы окрисляно як незабытковы, церкви неістнуючы. З причыны вельох непоясненых срав треба было до тых церкви вельократні вертати, што тырвало долго і не было легкє з ріжных причын. Пробы створити консерваторскій проґрам ратуваня і захороніня церкви повели ся для ряшівского воєвідства. Для краківского воєвідства (під якє в тым часі підлігала ціла західня Лемковина) ани для любельского – такій проґам не основано. В краківскым, з огляду на тото, же такой вшыткы церкви перешли під опіку Католицкого Костела – были реґулярні хоснуваны і заопікувано ся нима. В любельскым не повело ся нияк, а в ряшівскым лем завдякы заанґажуваню парох осіб, котрым на тым барз залежало. Властительом церкви в ряшівскым была найчастійше держава, а в невеликій части – Православна Церков і Католицкій Костел. Комплетний консерваторскій проґрам обнял в тій обшыри парусот церкви. Єжы Тур завідувал консерваторскыма роботами, а Барбара Тондос, котра спочатку робила в уряді консерватора, была одделеґувана до утворіня складовиска ікон з Ланцуті. Вязало ся тото з постійном роботом в терені і забезпечаньом церковного маєтку – цілых іконостасів, поєдных ікон, олтарів, церковных книг, чаш етц. Маєток наражений был на знищыня (часто находил ся в церквах в планній технічній кондициі – не мали даху і вода текла досередины), або рабункы злодіів, котры розграбували выселены села. Роботы забезпечаня церкви і церковного выпосажыня проходили найчастійше в неконвенцийональных обставинах з огляду на брак фундушів і ріжны інчы утрудніня. Завдякы роботі Б. Тондос было захороненых перед абсолютным знищыньом около парох тисячів елементів выпосажыня цекрви. Част з них мож обзерати на експозициях Музею-Замку в Ланцуті (мож тото зробити навет без выходжыня з хыжы – позерайте гев), а част была передана потребуючым парафіям в пізнійшым періоді, напр. ориґінальний іконостас вернул до церкви в Котани, а інчий был переданий до Вільхівця.

Колекция шкляных кліш, неґатывів і цифровых файлів та чорно-білых і кольоровых одбиток находит ся в диспозициі дівкы Барбары Тондос і Єжы Тура – Катажыны Тур-Марцішук. Пляншы, якы зрыхтувано на выставу, вказуют церковну архітектуру, яком вельо років занимали ся Б. Тондос і Є. Тур і збогачены сут о тексты з фраґемнтами бесід з родичами про іх роботу. Бесіды нагрывала К. Тур-Марцішук в остатніх роках жытя родичів. Выстава заінтересує не лем істориків штукы, консерваторів, але головні любителів забытой карпатской архітектуры. Авторами выставы сут Іренеуш Марцішук, Моніка, Жепєєвска, Александра Жепєєвска і Катажына Тур-Марцішук.