В Лемків колиси не было слова design, зато не знам, як то повісти по лемківскы. Слова не было, а design очывидні был. І праві каждый Лемко то быв кус designer.
Раз пішла єм до єдного бойківского краєзнавчого музею, і дуже сфотоґрафувала єм з того, што виділа єм в його експозициі. Дома вказала єм няньови на екрані компютера тоты знимкы. Отец обзерал ступы, млинці, гладжениці і інчы річы, якы колиси были в хыжы в каждого і барз ся чудувал: «Йой, якы грубы! Якы архаічны! Як з палеоліту! Та в Лемків тоты самы річы выглядали цілком інакше: тоньшы, гардійшы, деликатны, кумшотвні оброблены, выгідны до рук, легкы в роботі. Я і не представлял сой, же они можут быти такы грубы, як в тым бойківскым музею! Ото хоц бы і гладжениця: тота бойківска то три тяжкы колоды, а тота же в мойой мамы была тіж міцна, але тонька, легка, выгідна. І так – кажда річ!».
І в тым, фактичні, суть дізайну: жебы річы, якы сут доокола нас (без ріжниці, ци то єден в своім роді еґземпляр, ци річ масового выробництва), были на тілько практичны, на кілько выгідны і естетичны, а тіж, жебы взагалі створити доокола нас естетичне і цікаве середовиско.
Ту переходиме до іщы єдной приметы – декору. Барз гідні предметів, якы створили дізайнеры, мают не просто гарду форму, кольор, але тіж сут декоруваны. Коли бесідуєме о тых выже вычысленых нарядях, то в Лемків они переважні нияк не прикрашали ся. Мало што в хыжы было прикрашене ци вырізблене, хыбаль різблена або розмалювана лада, килим на постели і іщы дві-три річы, бо не было такой традициі, а і не было коли такым ся бавити.
Коли вказало ся, же різбленый танір, таця ци палиця дашто вартают і іх можна продати – Лемко нашол на тото час, жебы іх зробити направду по мистецкы. Так лемківскє різбярство вышло на новый, высшый рівен. А перше, до того, Лемкови шкода было часу, жебы красні прикрасити своє просте жытя. Частійше він красил жытя вічне, коли тесал з каміня нагробный памятник ци різбил дашто до іконостасу.
О тым вшыткым думам, коли радиме з паном Романом Одрехівскым, специялистом од Лемків, од різбы, од дізайну. А што вам приде на гадку, як будете слухати нашу бесіду – того уж не знам. Дознам ся лем товды, як дате знати. А на разі – просиме слухати днешню передачу!
Фото чорно-біле – з родинного архіву Одрехівскых, 1960 рік. На знимці од правой стороны – великій приятель і меценат Лемків, колекцийонер і знавця кумшту – Владимір Паньків. Од лівой стороны сідит на лавці єден з найславнійшых лемківскых різбярів Василь Одрехівскій. Кольоровы фото – лемківска різба з приватного музею родины Кыщаків.
Коментарі