З Йорданом, Братя Лемкы! Добрі, же хоц на Богоявліня кус снігу впало. Маме вкінци як треба – друга велия зимова, морозна. Різдво на жаль такє не было. Щестя, вшытко вернуло на своє місце. Хоц, як повідают стары Лемкы, зима іщы того рока приде і будеме вшыткы заєден зачудуваны, же так пізно, а така велич.
На нашых селах, де ся нашы тримают традициі, відомым є, што воду ся святит на поблизкых ріках і потічках. Але ци на Лемковині хоц-якє село найдеме, де неє ниякой річкы, потічка? Но, наша редакция такого не знат. Напевно біду мают тоты з рускых міст, як Ґорлиці, ци Ґрибів, но бо де там піти святити воду. О кілько в Ґорлицях нашы парохіі сут, та в Ґрибові, што ся взял од нашого слова «гриб», уж ниякых Руснаків не найдете. Біду мают і тоты, што на чужыні остали. Ци то в Ліґници, ци то в Любіні, ай Пшемкові. Де бы они там ходили над шыр ріку Водокрещыня правити? Шак на вшытко певно бы требало старати ся позволіня, ґлейту од не все нам прихыльных власти.
Хоц Русины з Лемковины Йордан празднуют за старым порядком, то нашы камаратя з Прашівской Руси в більшости святкували уж за новым календарьом. Прото днес принесли нам передачу од Пряшова, в котрій дуже цікавых вісти і історийок. Єдном з них буде оповіданя про Александра Митрака – вызначного русиньского священика, поету, публицисту, етноґрафа і языкознавцю.