Ювілей Андрия Копчы – одданого ведучого Стоваришыня Лемків

Його мено повязане є з лемківскым соспільно-возродным рухом од кінця 80. років ХХ ст. 10. вересня/септембра выполнило ся 70 років од народжыня Андрия Копчы, першого і дотеперішнього ведучого Стоваришыня Лемків, найстаршой повыселенчой лемківской орґанізациі в Польщы, што вызначыла головны точкы розвитку і одрожыня лемківской достоменности по 1989 р.

Андрия Копчу знам і приватно – в тым чыслі і од декады, коли спілпрацуєме в рамках Головного Заряду Стоваришыня Лемків. Через тот час дал ся, як раз, познати не лем як чловек, але і як особа, што має внесок в сучасну лемківску культуру і історию. І о тым тіж хотіл бы-м, жебы была тота ювілейна статя.

Далеко од Лемковины – Хобєня

Будучый ведучый Стоваришыня Лемків пришол на світ 10. вересня/септембра 1954 р. в родині Івана і Емілиі (з д. Квочко). Родиче, выгнаны в 1947 р. з рідной Лемковины (няньо зо Святківкы, мама з Бортного), замешкали в понімецкым містечку над Одром – Хобєні, близко Волова (днешнє нижньошлескє воєвідство), де своі першы крокы пак ставлял Андрий Копча.

Студиювал культурознавство на Вроцлавскым Університеті і режысерию в Державній Высшій Фільмовій, Телевізийній і Театральній Школі в Лодзі.

В 1988 р. оженил ся з Боженом з Дроздзяків. Має двох сынів – Богдана і Штефана.

Професийно повязаный был аж до пенсиі з театром. Робил в Драматичным Театрі в Валбжыху, пізнійше перенюс ся жыти до Вроцлавя, де робил в Державній Высшій Театральній Школі.

Початок

Днешній ювіляр належыт уж до того поколіня лемківскых діячів, што правильным є стверджыня, же в лемківскым руху был од все.

Но, так ци інакче – в примірі Андрия Копчы тот його початок все уж буде повязаный з початком загального лемківского офіцияльного возроджыня, якє в Польщы проходило на фоні демоктратичных змін в 1989 р.

І хоц фінальні з окремых дій і прагнінь ріжных люди в 1989 р. было основане Стоваришыня Лемків, то нич ґу тому пришло, Андрий Копча орґанізувал на землях выгнаня лемківскій театр.

Як раз театральны стрічы были єдным з імпульсів до основаня першой повыселенчой лемківской орґанізациі. В половині 1987 р. Андрий Копча зачал писати свою пєсу «Одтяты коріня», а завершыл єй 1. листопада/новембра 1988 р. В тым часі навязал контакт з лемківскым середовиском з Ліґниці, якє запросило го на єдну зо стріч.

10. грудня/децембра 1988 р. на стрічы присвяченій культурі і істориі Лемків, яку зорґанізувал Димитрий Русинко в Ліґници, Копча присутным представил фраґменты свойой драмы.

Уж о піл рока, на VII Лемківскій Ватрі в Бортным, котра была остатньом ватром орґанізуваном в лемківскым духу, драма была одограна в рамках специяльной части, яка проходила першого дня – «Дня Стоваришыня Лемків».

Стоваришыня Лемків

Само Стоваришыня Лемків творило ся парарельно до проходячых што якісый час театральных проб.

Як споминал Андрий Копча: «Тото вшытко діяло ся барз скоро. Першу пробу присвячену театрови скликали сме на 21. січня/януара 1989 р., а уж 4. лютого/фебруара зорґанізували сме першу стрічу присвячену стоваришыню. Памятам, же тот статут єм писал в Валбжыху, хыбаль через 5-6 дни. В каждым припаді статут єм принюс уж готовый на 4. лютого/фебруара. Товды тоты вшыткы орґанізацийны справы рыхтувал Митро і хтоси іщы напевно, а я, як раз, был од статуту».

21. січня/януара 1989 р. вчас третьой пробы Димитрий Русинко дал, як тему до дискусиі, можніст покликати орґанізацию. Товды тіж першу – як ся пак вкаже – вступну листу підписали вшыткы присутны – 16 осіб.

4. марця 1989 р. вошол до істориі як вызначна дата. Прошло товды в Ліґници основательне зобраня першой повоєнной русиньской орґанізациі в Польщы, якій дано назву Стоваришыня Лемків. Схвалено статут і покликано Основательный Заряд, на ведучого котрого выбрано Андрия Копчу.

Окрем него, першый зяряд творили: Петро Трохановскій, Штефан Косовскій – заступникы ведучого, Ярослав Горощак – секретар, Штефанія Дубец – скарбник, Владимір Горбаль, Богдан Ґамбаль, Штефан Дичко, Ярослав Зволіньскій, Тома Молодчак, Миколай Падухович і Ярослав Хомяк – члены.

Формальні Стоваришыня Лемків было зареґіструване 7. квітня/апріля 1989 р. Андрий Копча веде орґанізацию до той поры.

Стоваришыня Лемків є членом-основательом Світового Конґресу Русинів, прото од 1991 р. через пару дальшых каденций Копча был членом Світовой Рады Русинів. Єдну каденцию, в роках 2003 – 2005, был ведучым Світовой Рады Русинів.

Творчіст

Окрем представліня Андрия Копчы як соспільно-політичного діяча, треба прикликати і його авторску творчіст, повязану з театром і фільмом. То режысер, сценариста, писатель і актор.

Як уж было спомнено, народины Стоваришыня Лемків были стисло повязаны з театром, котрый як раз під конец 80. років ХХ ст. Копча ял ся творити. Як професийоналиста, через дальшы рокы зрыхтувал пару драм, котры были выставлены Театром Стоваришыня Лемків, а і пак публикуваны (в 2019 р. вышла книжка під назвом «Драмы Андрия Копчы»).

Загалом, як драматурґ і писатель, дебютувал в 1980 р. в Польскым Радию слуховиском «Фауль».

Першом драмом были спомнены «Одтяты коріня», якых премєра была в 1989 р. Пак в роках 1990 – 1991 написал драму «На Чужыні», яка є в двох актах і была продолжыньом фабулы попередньой пєсы.

Театр Стоваришыня Лемків, окрем «Одтятых коренів» і «На Чужыні», выставил пак дальшы драмы «Остатню годину», «Вертеп в Карпатах» Івана Русенка (драматурґія Андрия Копчы) та пєсу «Малювати, малювати» посвячену Никыфорови Креницкому.

Дальшым творчым успіхом была реализация двох части фабулярного фільму оповідаючого о выгнаню Лемків в рамках Акциі Вісла в 1947 р. Перша част фільму на основі сценария Андрия Копчы была накручена в 2004 р. Друга част творила ся в 2012 р. Автор в найблизшых роках плянує скінчыти і третю част фільму, яка буде завершыньом фабулы з двох попередніх. В обох дотеперішніх частях Андрий Копча заграл ролю офіцера Людового Войска Польского.

Обшырны інтервю – спомины Андрия Копчы про початкы Стоваришыня Лемків чытайте ту:

1. Народины орґанізациі – Андрий Копча споминат на початкы Стоваришыня Лемків,
2. Народины орґанізациі: «Правда, на тему назвы сме долго бесідували…»,
3. Андрий Копча: «Шеф Стоваришыня Лемків запалял першу Ватру в Ждыни».