З Карпат до нюйоркского Carnegie Hall

Пришол час, жебы іщы раз вказати велькіст музичной культуры Карпатскых Русинів. Хоц в минулости русиньска мелодия звучала в ріжных (ци не меньше експонуваных) місцях, то концерт, што одбыл ся 27. мая 2026 р. в Ню Йорку, перейде до істориі як подія о вынятковым значыню.

Не лем зато, што проґрам подіі засвідчыл о єй барз высокым рівни, але і за справом реченого місця – Carnegie Hall – нюйоркской концертовой галі, єдной з найбільше престіжных во світі, знаной з барз доброй акустикы. Русиньска творчіст прозвучала в єдній з трьох концертовых сал – Weill Recital Hall.

Першый раз ТУ

Концерт, якій был заповіданый в еміґрацийны кругах як дашто выняткове, істо – по слові од його участників, такым ся вкарал. В єдным місци, о єдным часі запрезентувано лемківску, а тіж шырше карпаторусиньску музику. Артисты, што в тот ден пришли на Мангатан, представили сакральну і народну музику, майстерно обрамлену клясичныма творами.

Орґанізаторами того выняткового концерту были Фундация Ars Activa на челі з др. Мариюшом Мончаком та Лемко Союз (The Lemko Association), котрому председує др Богдан Горбаль. Мончак вюл ролю артистичного директора. Жена Ева Мончакова та др Горбаль заняли ся орґанізацийом од стороны технічно – лоґістичной. Вечер вели др Карен Л. Услин – сопранистка і музиколожка, та діакон Давид Дутканич, композитор.

Вхід русиньской музикы, ци шырше культуры на єдну з найважнійшых сцен світа был важным пунктом не лем для еміґрацийных кругів Русинів (Лемків), але так само для цілого русиньского світа. Добрі задуманый і ріжнорідный проґрам, представленый професийныма артистами, створил атмосферу захопліня, зворушыня і ностальґіі. Кєд же мизика таку має мати (тіж) ціль – выкликувати порушаючы емоциі. А кєд іде о русиньскы творы – іх ґенеза часто довотит до слез і вертаня до того, што уж николи не верне.

Особливе вражыня вчас концерту зродил твір Норберта Палея, в котрым автор просит карпатскы рікы о емоцийну підпору духа для выгнаных з рідной землі. По концерті вшыткы выконавці вышли на сцену, а овациям на стоячы і подякам не было кінця.

На подіі участны были Віктор Ціхецкій – віцеконсуль Польской Республикы в Ню Йорку, Маркус Ґуреґа – Cultural Officer Словацкого Консуляту, та др Богдан Горбаль – президент Лемко Союза.

Творы писаны на тот ден

Мариюш Мончак, котрый посвятил ся зорґанізуваню концерту на дане му звіданя о тото, што было найважнійшым пунктом проґраму повіл: «То шіст новых композиций, написаных специяльно на тоту нагоду творцями з пятьох держав: Польщы, Зъєднаных Штатів Америкы, Канады, Арменіі і Украіны. Така ґеоґрафічна ріжнорідніст довкола єдного культурного дідицтва сама в собі є знаменным артистичным жестом».

Серед новых композиций, о котрых споминат Мончак, єст твір од авторкы Лемківской Оперы «Голос» Дариі Кузяк. На нюйокрскій концерт створила твір «Вчера была дівка». Композиция навязує до традициі лемківского весіля, де молода не співала сама, а єй голос заступали дружкы. Авторка оперла ся на архівных награнях лемківскых весільных співанок і обрядів, награных оркєстром Штефана Шкымбы в Ню Йорку в 1928 р.

Дальшом композицийом был твір од Давида Дутканича, Лемка з першого поколіня народженого в Америці. Представил твір «Thalerhof Threnos for String Quintet» – музичне упамятніня жертв концентрацийного лаґру в Талергофі, де страждали Русины.

Ксеня Стеценко, украіньска композиторка з Філядельфіі, написала твір «Был такій сон» до слів Петра Трохановского. Композиция переплітат спомины о Карпатах з атмосфером далекого сну.

Джон Саркісян, композитор ормяньского походжыня, представил світову премєру «Echoes of the Highlanders». Твір основаный є на автентичных карпаторусиньскых мелодиях з початку XX ст. і показує єден ден з жытя гірского села.

Серед американьскых прємєр написаных на тот ден нашол ся твір Норберта Палея пн. «Плачте рікы за нас, кєд мы не можеме», короткій, але глубоко зворушаючый твір присвяченый доли Лемків по примусовых переселінях. Чути в ним воєтливіст, занепокоіня, біль та тугу. Американьском прємєром был тіж твір од Кшыштофа Неґовского. Його твір «Carpathian Concertino» на фортепіян і смычковый квінтет, стилизуваный є на карпатскых мелодиях погранича Польщы і Украіны.

Концерт окрашеный ранґом

Перша част концерту была посвячена сакральній і народній музиці Русинів. Хор Бортняньского під дирекцийом Ніколяса Тімко выконал штырі творы: «Под Твою Милость», «Коль славен» Дмитрия Бортняньского, «Хвалите» в аранжациі Александра Архангельского та «Іже Херувими».

Тріо Родины Корманик з Орябины на Словациі, якы нагрывают для Словацкого Радия і Телевізиі, запрезентувало народны співанкы в іх рідным орябиньскым діалекті.

Квартет Prostopinije запрезентувал літургічны гымны, медже нима «Отче наш» в традициі простого співу та фраґмент Пасхальной Утреніі.

Першу част концерту завершыли творы «Краю мій» Петра Трохановского та «Карпатска Рапсодия» Мирослава Скорика в выконаню Мариюша Мончака і Ніколяса Капоняса.

В другій части прозвучали творы Белі Бартока – «Три Русиньскы Дуа» та «Вечер в селі». Твір Палея заграли гушляр Мариюш Мончак, піяніста Ніколяс Капоняс і саксофоніста Ендрю Косс. Твір Дариі Кузяк выконали соло гушлі Мариюш Мончак враз з Ensemble Viadrina, а сам ансамбль заграл тіж Джона Саркісіяна. «Был такій сон» выконал тенор русиньского походжыня Ендрю Скітко з Ensemble Viadrina.

Нюйоркскій концерт русиньской музикы проходил під почестным патронатом Ґенеральных Консулятів Польщы, Словацкой Республикы і Украіны в Ню Йорку.

Головным спонсором была Фундация Джона і Гелены Тімо, карпаторусиньска орґанізация, посвячена освіті і промоциі культуры предків, а тіж інституциі і приватны жертводавці. Carpatho-Rusyn Research Center дарувал 300 примірників книжкы проф. Павла Роберта Магочія «The People from Nowhere: An Illustrated History of Carpatho-Rusyns», котры роздано медже присутныма на концерті.

Концертом в Ню Йорку русиньска громада іщы раз посвідчыла, што рідна музична культура єст на найвысшым рівни. Участниками концерту были ріжны лемківскы / русиньскы активісты в ЗША та чысленно згромаджены, якы фурт памятают на свій рід.

фот. Войтек Кубік, Ева Мончакова