Лемкы все были знаны з шануваня вшелеякых цінности, святости і авторитетів. Доднес некотры так хранят найбільшы русиньскы цінности – напр. лемківскій язык – што не вказуют го ани в дохторів. Уж ани не спомнеме, жебы даколи промовили, ци написали хоц-лем слово по лемківскы. Прецін такій крас язык годен при тому ся спотігати, згужвати, ци заваляти, або іщы гірше – выоначыти! І што товды?
Іщы ім дахто буде замітувал брак компетенций. А коли не выповіли, ци написали, по лемківскы слова, то теоретычні може быти невелика шанса на тото, же они знают язык добрі. Лем го так шануют, же не хотят го нияк хоснувати, жебы ім го злы люде не вкрали. Тримают го, разом з паликами, під ключом.