Зло має прімітівне лице

Памятам собі, як по 11-ім септембрі 2001-го року, коли по терорістічній атаці впав Світовый бізнісовый центер в Ню Йорку, в телевізіях вказовали відео, в котрім ісламісты, уж не знам точно в котрій державі, палили флаґ Споєных штатів Америкы і „тішыли ся“ з нещастя, котре ся стало, і коло котрого вмерло множество невинных людей. Сфанатізованый дав, котрый ся не рядив ничім іншым, як злом, котре є десь внутрі тых людей. З часу на час є мож видіти дашто подібне міджі фотлбаловыма хуліґанами. Спалять флаґ. В ліпшім припаді лем конкуренчного фотбалового клубу, але пришло уж нераз і на паліня державных флаґів. Сфанатізованый дав, котрый ся не рядить ничім іншым, лем злом, котре є десь внутрі тых людей. Прімітівне зло.

Нераз єм мав чудне почутя. Ці то было на Світовых конґресах Русинів, або на різных подіях Русинів на Україні, на сцені быв і україньскый флаґ. В припаді конґреса, котрый проходив в Ужгороді і Сваляві, або в припаді іншых русиньскых подій на Україні докінця все зазвучала і гімна Україны. Є чудне мати перед собов флаґ державы, про котру не існуєте, котра вам сперать вашы права, є чудне стояти почливо почас гімны той державы. На другім боці то є штось абсолутно природне. Тадь Русины не спохыбнюють існованя Україны, не спохыбнюють їй теріторію, так як не спохыбнюють жадны іншы державы в котрых жыють і їх теріторії. Україна была як незалежна держава прията до Світового конґресу Русинів, што є ясным доказом того, же Русины Україну як державу вызнавають. І зато україньскый флаґ має місце на конґресах, і зато має флаґ і гімна місце на русиньскых подіях на Україні. Бо Русины суть мірныма і законополушныма жытелями. Ниґда бы єм не підтримовав знесвячіня або іґнорацію україньскых державных сімболів лем зато, же сітуація односно прав Русинів є така, яка є. Хоць почутя є все чудне.

Тото, што зробила ґрупа націоналістів коло Ореста Дідуха, же спалила флаґ, котрый є офіціалным сімболом русиньского народа, має веце аспектів. Но вшыткы вказують на тот найгрубшый прімітівізм, котрый не є ничім іншым, як лицем зла.

Є до небе кличучім прімітівізмом, же Орест Дідух, котрый є субдіяконом неканонічной Україньской православной автокефалной церькви, діє в націоналістічній  орґанізації, і є єдным із головных героїв запаліня флаґу іншого народа, же на своїм фейсбуковім профілі пише о тім, як можуть помочі іти гет тым, котры суть „русофілы“ або „мадяроны“, што не є нич інше, як выгрожованя будькому, хто з ним не є согласный. Може будучій „пастырь“ народа є так прімітівный, же не знать якбач ани десять Божых заповідей, о любви ку ближньому може дашто чув, але не памятать добрі, а же треба любити і своїх неприятелів, кідь уж собі їх сам вытворив, іщі ани не чув, бо Біблія є предці лем велика книжка, та хто бы єй чітав цілу.

Прімітівізмом і браком основных знань є повторяти речіня о русиньскім флаґу як о флаґу сепапратістів, флаґу проросійскым на основі того, же там є триколора, котру має і Росія. Же тота триколора є хоснована многыма славяньскыма державами і же выходить із всеславяньской триколоры приятой на Всеславяньскім зъїзді в Празі, же нас ку тій триколорі напрямовав уж Адолф Добряньскый, же є то офіціалный флаґ Русинів приятый Світовым конґресом Русинів, котрого Росія доднесь не є членом, бо векшына делеґатів є все проти, прімітівізм не знать і не хоче знати, бо прімітівізму стачать просты конштрукції, котры ся легко передають далше.

Прімітівізмом і браком основных знань є бісідовати о злучіню вшыткых україньскых земель в 1922-ім році в повязаню із Підкарпатьом, бо тото втогды не было жаднов україньсков земльов. А прімітівізмом є і бісідовати на іншый народ, же брыдить другый народ.

За остатній короткый час сьме были свідками двох подій повязаных із русиньскым флаґом. Наперед Іван Данацко завісів русиньскый флаґ в Ужгороді. Хоць можеме мати на Данацка, контроверзного перформера, будьякый погляд, він не стягнув флаґ Україны, не знесвятив державны сімболы Україны, нич не палив, не бунтовав ку народностній незнашанливости односно Українців. Стягнув флаґ Европской унії і на їй місце дав тот наш. То было вшытко. Данацка такой зачала рішыти Служба беспекы Україны (СБУ). Ґрупа націоналістів коло піддіякона Ореста Дідуха спалила флаґ іншого народа, публічно о тім інформовала, поблічно пошырьовала брехні о русиньскім флаґу і Русинах, публічно ся выгрожовала тым, котры мають іншы погляды, значіть публічно выкликовала міджінародностну незнашанливость в Закарпатьскій области, но СБУ, чудуй ся світу, даяк не діє.

Лемже оно ся властно не є чому чудовати. Орест Дідух і його компанія суть лем верьшком проблему. Они лем вказали, же будьяк бы штруктуры і причіны зла были просты або комплікованы і софістікованы, зло має все лем єдно лице. Зло має прімітівне лице.

Тото лице ся не вказало само од себе. Тото лице не є лем образом Ореста Дідуха і його „патріотічной ґрупы“. Тото лице є дзеркалом сістемы, котра на Україні є. Є дзеркалом той сістемы, котру Київ проти Русинів практікує. Той сістемы, котра Русинам не хоче дати їх права, котра їх не вызнавать за окремый народ, котра з них в медіях робить неприятелів державы, москалів, русофілів, тых, што хотять Донбас на западі Україны, тых, што мають москальскый флаґ, тых што кідь ся їм не любить, най ся спакують і ідуть гет.

Зло ся не вкаже само од себе. Зло мусить быти до людей сіяне. Україна довго сіяла зло проти Русинів до людей, хоць на то не мать жадны причіны. Сіяла софістіковано, просто, компліковано, через медії, будьяк. Спаліня русиньского флаґу і нерішаня того інціденту компетентныма орґанами є лем одкрытьом лиця того сіяня. Вказало ся прімітівне лице, котре кідь ся буде штораз веце появляти, може втечі спід контролі і тых, котры го сіяли, обернути ся проти будького і проти них.

Є над Сонце ясніше, же спаліня русиньского флаґу не можеме зохабити лем так. Світовый конґрес Русинів є тот, котрый быв мав проти того акту остро протестовати в Києві, але і перед далшыма міджінародныма інштітуціями. Но наш протест бы нас не мав стягнути ку тому, проти чого протестуєме – ку злу. Наш протест бы мав быти покійный, діпломатічный. В нашім протесті бы мало быти чути, же нам іде о добро. Добро про нас і добро про сполунажываня з народами, міджі котрыма жыєме. Не смієме ся зохабити стягнути злом і робити тото саме тым, котры нам зло зробили. Не смієме ся зохабити стягнути злом, і зохабити собі ним набісідовати, же Орест Дідух – то суть вшыткы Українці. Не суть. І вірю, же не будуть.

Нашы предкы были мудры люди, а і зато сьме знали пережыти доднесь напрік вшыткому, знали сьме в мірі рішыти проблемы. Зло не має нич з мудростьов, бо зло має прімітівне лице. Най наше лице зістане лицьом добра.

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА