Голосник

70 є лем чісло або народ ті нe забуде! (Ку юбілею Анны Кузмяковой)

В тых днях дожывать ся наша Анна Кузмякова 70-ох років. Наша, бо она вже 30 років робить на ниві Русинів, робить актівно. Окрім того, же є языковов коректорков нашых новинок, є і їх основательков, была при кодіфікації русиньского языка, была і председкыньов нашой орґанізації – Русиньской оброды на Словеньску, основала много културных подій, спід їй рук вышло много книжок до выданя.

Бонтон каже, же бы ся о жені не мав прозраджати вік. Но в тім припаді є ліпше не дотримати бонтон, бо чоловік як Анна Кузмякова заслужыть собі тых пару рядків за свою ціложывотну роботу, і по далше, кедь ся бісідує, же вік є лем чісло, в їй припаді то платить стопроцентно. Бо наша Анна своїм свіжым духом, своїма поглядами на роботу, на русинство, на світ, сміло годна конкуровати і дакотрым 30-річным „старцям“.

Із Фольварку до Пряшова

Анна Кузмякова ся народила 17-го фебруара 1949-го року в селі Страняны в окресі Стара Любовня. Тото село мало історічну назву Фольварк. По середній школі, котру абсолвовала в окреснім місті вырішыла далше штудовати на высокій школі. Тото рішіня єй привело до історічного културного центру Русинів, до Пряшова, і кедь як раз в тых часах о Русинах офіціално чути не было. В Пряшові собі выбрала штудіюм на Педаґоґічній факулті втогдышньой Універзіты Павла Йозефа Шафарика, де закінчіла одбор Учітельство про ІІ. ступень основных школ в комбінації німецькый язык і література і україньскый язык і література.

Хоць штудовала україньскый язык, як сама споминать, нихто жадным Українцьом не быв. Штуденты были векшынов Русины, котры втогды не мали інше, лем україньске або словацьке школство, і самы меджі собов бісідовали по русиньскы.

І ту мі не дасть не написати єдну позначку. Часто при нашых діскусіях о языку говорить, же не розуміє, як много людей доднесь твердить, же не може навыкнути на літературну норму нашого языка, бо же з дому має іншый язык, іншый діалект. Она сама походить із области, де ся бісідує діалектом веце близкым до Лемковины, но як споминать, на высокій школі якось вшыткы штуденты, як меджі собов бісідовали по свому, по русиньскы, природно переходили на лабірьскый діалект, з котрого ся так само черьпало при кодіфікації языка. І не быв то про никого жаден проблем. Значіть, може треба лем хотіти…

Але вернийме ся ку юбілантці. По штудіях, котры закінчіла в році 1972 занимала ся свойов выштудованов професійов – учітельством. Найперше учітельовала в Якубянах, но по недовгім часі у 1979-ім році вернула ся до Пряшова, де зачала учіти на Основній школі про глухонімы діти, в Пряшові вже із свойов родинов зістала жыти і тото місто стало центром найдовшой части їй актівного жывота. Но уж не в школстві.

Зачаткы в народностній културі

Анна Кузмякова ся із школства в Пряшові перенесла до области народностной културы. В тім часі не было про Русинів нич інше, лем Культурний союз українських трудящих і україньскы періодічны і неперіодічны выданя. Як раз там, у видавницькій діялности ся нашла. Хоць, доба то была нелегка.

Кедьже ниґда не была членом Комуністічной партії, на даякый великый карьєрный поступ могла забыти. Кедь уж „грозило“, же бы могла дістати якусь ліпшу функцію, ведучі функціонарі собі спомянули, же то не „їх кадер“, і так зо жадного підвышіня не было нич. Анна Кузмякова на то ниґда не споминать з даяков злостьов, скоріше ся сміє з того, же кедь решта културных робітників ішла повинно на політічны школіня, она і пару людочок мали вольно і не мусила тото слухати.

Може ліпша доба про ню в рамах роботы могла прийти по револуції у 1989-ім році, но она втогды не преферовала карьєру, а слухала своє сердце, не забыла же є Русинка, і выкрочіла вєдно із далшыма русиньскыма інтелектуалами той добы до неістоты.

В русиньскій „банді“

У 1990-ім році выникать Русиньска оброда і часть людей, котры перед тым актівно робили в україньскых выданях, переходить на русиньскый бік. Меджі нима Александер Зозуляк, Марія Мальцовска, Анна Плішкова, Кветослава Копорова і – Анна Кузмякова.

Тоты люди досправды ішли до неістоты, бо нич не было ясне, абсолутно ся не могло втогды знати, як наше молоде русинство, наше третє возроджіня скінчіть. Ці буде успішне, ці загамоване. На ілустрацію мож повісти два приклады, котры єм чув од нашой юбіланткы.

Першым є, кедь нашы актівісты зачали ходити по селах, жебы пересвідчіти людей, най записують ся у переписі 1991-го року Русинами. Меджі тыма актівістами была і Анна Кузмякова, котра зажыла на тых стрічах много неґатівных реакцій, головно з боку тых, котры мали функції вдяка свойой „українскости“. І так ся стало, же по ній аґресівно кричали, же ся дала довєдна з русиньсков „бандов“.

Другый приклад вже прямо повязаный із їй редакторьсков роботов. Хоць высше спомянуты редакторы одышли із україньской пресы, ці, а головно як будуть фунґовати русиньскы новинкы втогды не міг знати нихто. Анна Кузмякова часто споминать на тото, же пришов Василь Турок, втогдышній председа Русиньской оброды і повів: „Дівчата, зробиме новинкы.“ І то было вшытко. І кедь потім ішла домів із свойов довгорічнов колеґыньов, приятельков, жывотнов супутничков Марійов Мальцовсков, єдна другой ся просили: „Ты тому віриш, же будуть новинкы?“

Но наперек неістоті, до котрой ішли, кедь слухали своє сердце, ся то тым людям втогды вернуло в добрім. Першый перепис по револуції про Русинів не скінчів плано а у 1991-ім році, 21-го авґуста, на день, коли собі припоминаме ганебну окупацію Чехословакії, вышло перше чісло Народных новинок, котры як шефредактор вів і замірно на тот день перше чісло наплановав Александер Зозуляк. В них Анна Кузмякова нашла своє місце на далшы довгы рокы. Навеце выдавав ся і часопис Русин, в котрім так само робили тоты самы люди із редакції. Докінця то были добры часы русиньской пресы, аж до року 1995. Бо редакція была нормално плачена, люди мали за свою роботу стабілный плат і так міг выходити тыжденник. Потім пришла реформа фінанцованя народностной културы, котра ся зробила за влады Владиміра Мечіяра і в такій або іншій формі тота мізерія тігать ся доднесь.

Од першых років Анна Кузмякова была і членом ґрупы, котра приготовльовала матеріалы потрібны про кодіфікацію русиньского языка. Залучіла ся до приготовліня основных кодіфікачных приручників, головно до проєкту першых норм русиньского правопису із 1992-го року, пак Орфоґрафічного словника русиньского языка, котрый вышов у 1994-ім році під редакційов Юрія Панька. У 1995-ім році ся і вдяка роботі Анны Кузмяковой у Братіславі подарило зорґанізовати Святочне выголошіня кодіфікації русиньского языка, але то вже інша історія.

Голова РОС і новый зачаток

У 2001-ім році на себе Анна Кузмякова бере тяжку роль. По Штефанови Ладижіньскім єй 7-ый сейм Русиньской оброды на Словеньску, котрый проходив у Пряшові, выберать за нову председкыню. Окрім свойой редакторьской роботы так зачінать менежовати нашу найстаршу пореволучну русиньску орґанізацію з величезнов членьсков базов, з многыма културныма актівностями. В тій функції наконець вытримле до року 2006, коли 9-ый сейм у Свіднику выбрав нового председу Владиміра Противняка.

Час, коли веде орґанізацію, не є легкый. Мечіярова реформа підпоры народностных култур має свої резултаты і в РОС. Редакторы не мають стабілны платы, чекать ся за грошами, є проблем з робліньом напланованых акцій. Жебы роботы не было мало, мусить зачати в редакції од зачатку.

У 2003-ім році ся редакція Русин і Народны новинкы, котра належала під РОС, одокремила і орґанізація зістала без пресового орґану. Анна Кузмякова промптно зареаґовала і зачала выдавати нове періодікум під назвов Інфо Русин. Постуно будує новы русиньскы новинкы, котры собі часом здобудуть своїх чітеталів. В редакції є до року 2010, потім на даякый час якбач із вдячности за заснованя новинок не є про ню місце в редакції. Знова вертать в році 2012 як языкова коректорка, котру про нас робить доднесь. Припомяну, же од 2017-го року ся Народны новинкы і Інфо Русин споїли до єдной ґазеты НН інфо Русин, і Анна Кузмякова є мож бы повісти сімболом того соєдиненя, кедь знова діє в єдній русиньскій редакції новинок, новинок котры співосновала, основала в єднім і другім припаді.

Окрім того не треба забыти ани на то, же дватісячі рокы суть і часом, коли Русиньска оброда мусить обгайовати своє місце у Світовім конґресі Русинів, коли выникать Словацька асоціація русиньскых орґанізацій (САРО) і знова є наша юбілантка єдна з тых, котра намагать ся глядати компромісны рішіня про заступаня Русинів із Словакії в конґресі.

Актівна Русинка на вшыткых фронтах

Написати о вшыткых актівностях, вкладах до русиньского руху за 30 років роботы Анны Кузмяковой, на то бы треба было може цілы новинкы. Но треба спомянути холем то найвызначніше.

Анна Кузмякова была тов, котра 20 років тому основала днесь вже традічну подію декламації в русиньскім языку Духновічів Пряшів. Величезне множество дітей, много дорослых за тоты рокы перешло тым конкурзом, на початку котрого была проста думка, як споминать юбілантка. Просто єй лем мерзило, же Українці мають свій конкурз в декламації, і звідала ся сама себе, чом бы такый конкурз, кедь уж маєме і кодіфікованый язык, нашы русиньскы діти не годны были мати у своїм языку. Основала і далшы свого часу успішны події, наприклад прославленый гуморістічный фестівал На фіґлярьску ноту, котрый під їй веджіньом мав высоку рівень, з єдного річника зробила ся і авдіоказета. Вдяка Анні Кузмяковой маєме унікатный діск з назвов Гімнічны співы Русинів. Є авторков і едіторков різных книжных проєктів Русиньской оброды, як наприклад: Материне слово гріх забывати (2004 р.), Фольварк на красным мйыйсцу є (2005 р.), Русиньскы перлы (2009 р.), Наша двадцятьрічна путь (2010 р.), Русины весело і важні (2013 р.), была языковов коректорков трьох книжок Миколая Коневала, остатня вышла лем минулый рік ітд.

В редакції народностно-етнічного высыланя Словацького радія в роках 2013 аж 2017 наповньовала і репродуковала обсяг популарной релації Музичны поздравы, доднесь партіціпує на приправі справ до русиньскых Радіоновин. Вже дакілько років робить і про інтернетове русиньске радіо русин ФМ, де так само помагать зо справами і языковыма коректурами.

В языковых справах помагать нераз і Словацькому народному музею – Музею русиньской културы ці нашому професіоналному ансамблю ПУЛС. Русинів із Словакії много раз репрезентовала як делеґатка на Світовых конґресах Русинів, участь брала і на тім остастнім в Хорватії, два рокы тому. Просто чоловік діючій на многых фронтах русиньского руху.

Намісто заключіня

Першый раз єм ся особно стрітив із Аннов Кузмяковов, памятам як днесь, в Музею русиньской културы, іщі в старых просторах, на засіданю Сполку русиньскых писателів Словеньска в році 2010. Їй мено єм знав довго перед тым, але лем як підпис під статями в Народных новинках а потім в Інфо Русині. Я втогды зачінав як новый редактор Інфо Русина, она втогды свою роботу в редакції закінчіла. Познакомила ся зо мнов, пришли вєдно з Теодозійов Латтовов, повзбуджовала ня до роботы і тішыла ся, же хтось новый молодый пришов. Гей, така она є, тішыть ся з молодых людей, котры продовжують на тій ниві, котру она вєдно з далшыма нашыма особностями зачінала перед 30-ма роками.

Не знав єм втогды, же по часі стане мойов найблизшов співпрацовничков, уж нияк, же стане про мене близкым чоловіком. По короткім часі мі запроновала тыкати собі. На першый раз єм не зареаґовав. Было мі чудне, ганьбив єм ся дакус тыкати чоловіку так старшому, так заслуженому в русиньскім русі. Другый раз єм їй пропозіцію уж мусив прияти. І зато, бо єм зрозумів, же в припаді Анны Кузмяковой є вік лем чісло, же она є душов молодым чоловіком, чоловіком зо свіжыма думками, котрый ся не боїть молодых і новых думок, навспак, є тому одкрыта і своїм приступом є все частьов і того нового, молодого.

В рамках 4-го меджінародного конґресу русиньского языка, котрый проходив у Пряшові у 2015-ім році, удільовали ся і Премії ім. Кіріла і Методія за розвиток русиньского языка. Коміся втогды вырішыла нагородити премійов і Анну Кузмякову. І думам собі, же досправды заслужено. Хоць знам, же і кедь таке штось чоловіка по тілько роках роботы потішыть, Анна Кузмякова собі на тім не потерпить, бо цілый жывот не рішыла карьєрно, рішыла на благо народа. Часто, кедь є тяжко з робочіма справами, споминать з гумором на слова, котры їй раз повів Александер Зозуляк: „Але народ ті то не забуде!“ І засмієме ся.

Аньо наша, але тобі то народ досправды не забуде. О тім єм стопроцентно пересвідченый, ці тых нагород, металів буде або не буде. За 30 років єсь зробила глубокый слід в русиньскім русі, а іщі все єсь вєдно з нами молода, бо іщі все робиш з нами і залежыть ті на Русинах і їх будучности. В твоїм припаді є досправды 70 лем чісло. І я ті як за редакцію новинок, так і за нашу орґанізацію – Русиньску оброду на Словеньску, но і за цілый русиньскый рух хочу подяковати. На многая і благая літа, Аньо! Жебы єсь іщі довгы рокы мала здоровя, силу, жебы ті вытримала Твоя юна мудрость, твоя свіжость і мы сьме на тій нашій ниві мали такого чоловіка, котрый нас провадить, учіть нас і помагать нам!

Фото: архів Анны Кузмяковой і Rusyn Media

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі