Голосник

Іриней Леґеза – священник і гумориста

0

1. квітня/апріля 1861 р., в селі Туря Быстра, недалеко Перечына на Підкарпатскій Руси, в родині грекокатолицкого священника народил ся – Іриней Леґеза. Його родиче захотіли, жебы і іх сын скінчыл духовну семінарию і остал священником. Прото выслали го найперше на науку в ужородскій ґімназиі, а пак в тамтышній духовній семінариі. Был высвячений в 1885 р. і наперед остал церковным дяком в сeлі Туря Пасіка. В 1892 р. приділена му была парохія в недалекій Кленовій (при Убли, днес Словация). През близко тридцет років давал реліґійну послугу в Кленовій і Кальній Розтоці, де была філияльна церков. В обох селах розвинул успішну соспільну діяльніст. Борол ся з пияньством. Основал в Кленовій «Братство терезвости». Активізувал громаду до будовы школы. Заложыл кредитову кооперативу, яка несла фінансову допомогу селянам при выкупуваню землі. Під псевдонімами Іван Лоцуга і Карпатскій зачал публикувати в русиньскій пресі. Вчас І Світовой Войны мадярскы власти плянували осудити отця Іринея Леґезу за приписуваны му панславістичны погляды і соспільну діяльніст.

О. Іриней Леґеза лишыл по собі велику спадковину літературных творів, якы печатал в ґазеті «Наука» і в альманаху «Місяцьослов». Найбільше знаны сут його коментарі і полемічны тексты, дотуляючы ся соспільных і культуровых проблемів Русинів. Публикувал іх як листы до редакциі, під наголовком «Дописы«. Єст автором чысленных практичных порад на тему ґаздуваня і аґрономіі, друкуваных в циклю «Просты бесіды». Лем найважнійшы в його літературній творчости сут оповіданя, байкы та гуморескы з сельского жытя. Оповіданя о. Іринея Леґезы мож поділити подля сюжетів: гумористичны «Циґан і смерт», «Як стал Максым віщом», «Конец фиґлям» (тото остатне припоминаме за «Місяцьословом» з 1922 р.), моралізаторскы – «Андрий, блудний сын», «Св. вечер», «Чорна яма», «Жебрак», «Вязник» і социяльны – «Чычанич», «Бочка зі сливами», «Скупий Іцко», «Послідня карта». Все найпопулярнійшыма были єднако його гумористичны творы, о чым припоминаме по тілько што минулій прімаапрілісовій даті – 1. квітня/апріля, т.є. в 155. річницю його народин.

Вмер о. Іриней Леґеза 8. вересня/септембра 1929 р. в селі Туря Пасіка на Підкарпатскій Руси.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар

Іриней Леґеза – священник і гумориста

0

1. квітня/апріля 1861 р., в селі Туря Быстра, недалеко Перечына на Підкарпатскій Руси, в родині грекокатолицкого священника народил ся – Іриней Леґеза. Його родиче захотіли, жебы і іх сын скінчыл духовну семінарию і остал священником. Прото выслали го найперше на науку в ужородскій ґімназиі, а пак в тамтышній духовній семінариі. Был высвячений в 1885 р. і наперед остал церковным дяком в сeлі Туря Пасіка. В 1892 р. приділена му была парохія в недалекій Кленовій (при Убли, днес Словация). През близко тридцет років давал реліґійну послугу в Кленовій і Кальній Розтоці, де была філияльна церков. В обох селах розвинул успішну соспільну діяльніст. Борол ся з пияньством. Основал в Кленовій «Братство терезвости». Активізувал громаду до будовы школы. Заложыл кредитову кооперативу, яка несла фінансову допомогу селянам при выкупуваню землі. Під псевдонімами Іван Лоцуга і Карпатскій зачал публикувати в русиньскій пресі. Вчас І Світовой Войны мадярскы власти плянували осудити отця Іринея Леґезу за приписуваны му панславістичны погляды і соспільну діяльніст.

О. Іриней Леґеза лишыл по собі велику спадковину літературных творів, якы печатал в ґазеті «Наука» і в альманаху «Місяцьослов». Найбільше знаны сут його коментарі і полемічны тексты, дотуляючы ся соспільных і культуровых проблемів Русинів. Публикувал іх як листы до редакциі, під наголовком «Дописы«. Єст автором чысленных практичных порад на тему ґаздуваня і аґрономіі, друкуваных в циклю «Просты бесіды». Лем найважнійшы в його літературній творчости сут оповіданя, байкы та гуморескы з сельского жытя. Оповіданя о. Іринея Леґезы мож поділити подля сюжетів: гумористичны «Циґан і смерт», «Як стал Максым віщом», «Конец фиґлям» (тото остатне припоминаме за «Місяцьословом» з 1922 р.), моралізаторскы – «Андрий, блудний сын», «Св. вечер», «Чорна яма», «Жебрак», «Вязник» і социяльны – «Чычанич», «Бочка зі сливами», «Скупий Іцко», «Послідня карта». Все найпопулярнійшыма были єднако його гумористичны творы, о чым припоминаме по тілько што минулій прімаапрілісовій даті – 1. квітня/апріля, т.є. в 155. річницю його народин.

Вмер о. Іриней Леґеза 8. вересня/септембра 1929 р. в селі Туря Пасіка на Підкарпатскій Руси.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар