Голосник

Много мілийонів

Раз

Про границі Лемковины (або шырше – Карпатской Руси) вельох писало уж не раз. Придумували ріжны концепциі такого іх окрисліня, жебы оддзеркалювали ріжны антропоґеоґрафічны, лексикоґрафічны, музычны, політично-ідеольоґічны, ци чысто практичны (в припадку церковных адміністраций) погляды. Коротко мож поділити пригаданы стремліня до такого позначыня границ землі Русинів, жебы была она заєдно і велич, і можливі маціця. Коли была потреба, то значено єй ґіґантичном, а дазраз так мікро, жебы была уж доцяп незначуча і неможлива до достережыня.

Шырены украіньском науком мапы Лемковины обнимают не знатя чом і землі на схід од Сану, праві по Перемышль, а в некоктрых польскых выданях значат Лемковину од Лабовы до Рыманова, однимаючы од ней Шляхтівску Русь, Замішанців і три русиньскы села при Мушыні, заселены «Угринами». Як дакотрому ся приснит, то мапа Лемковины зазначена єст в половині, лем тота по пілнічній стороні Карпат. Тоты, котры намагают ся значыти єй і на полудньовых землях роблят тото двояко. Єдны малюют половину з половины (од Острурні – по Лаборец), другы значат цілу половину, аж по Уж, не дальше! За Ужом, то самы знате, ситуацию даст ся іщы більше покомпликувати і помішати, а тот хаос дати при тым поясняти місцевым дослідникам, прихыльникам ідеолоґічного детермінізму. Они радо поділят тоту єднотливу культурово обшыр, на взір Мікронезиі, на рахуваны в сотках островы, векшыном незаселены… Не заселены головно Русинами, бо другы нациі заселяли тоту землю і перед князьом Самоном. Того, же вшыткы выже описаны землі і дідове вшыткых Русинів належали недавно до єдной многонацийоналной і нияк не унітарной державы, того не пишут. Тоты факты мали бы быти мікро-незначучыма.

Од науковців, котрых серіо занимат істория нас інтересуючых земель, не раз чул єм, же Карпатска Русь то периферийна, мало важна краіна, котра не зазначыла ся надзвычайні ани в істориі, ани не придала світу культурной спадковины ци повселюдного признаня талантливых своіх сынів і дівок. Не вадит тото нияк тым самым дослідникам провести ціле жытя на досліджаню істориі Лемковины, або хоц лем єй фраґментів, як в припадку детальных літописців православной ци грекокатолицкой церкви за стисло окрислений історичний період. Тоты, котрых інтересує лем русиньска культура, з особливым притиском на єй материяльны виды, тіж годны занимати ціле своє плодотворне наукове жытя лем згаданыма перифериями. Покровителька етноґрафічного музею в Торуні – Мария Знамєровска-Пруферова, през ціле своє долгє жытя была детальном, найвызначнійшом в тій части світа дослідничком проблематикы традицийного рыболовліня. Лем ани она не зглубила вшыткых вопросів з той обшыри. Сама собі ограничыла заінтересуваня лем до колячых рыболовных інструментів, гарпунів, гачыків, тризубців і рыбацкого кістя. Неприємне і чуже єй было кажде єдно ґратя до іманя рыб на велику міру. Не любила занимати ся сітями, пастями, жаками та вережками. Пасийонуваня ся тисячом деталів в місце великой єдиниці то можливий і ориґінальний спосіб на зазнаня славы. На жаль, не каждий дослідник мікро-вопросів заслужыт си на такє доцініня як чествувана професорка-етноґрафка з Торуня.

Моралізаторска подорожнича реляция французского писменника Сент-Екзіпері зове ся «Земля плянета люди». Смотрячы з высоты пільота аеропляну люде здавали ся авторови єднакы і подібны. Але од тых з далека і высока – подібных до Русинів – берут ся нараз дві, а невет три крайны опініі про автохтонів, заселяючых Карпатску Русь, в тым вірну єй дівку – Лемковину.

Перша то опция зерова, пошырювана за совітском і украінізацийном ідеолоґійом. Русинів, як нациі, неє і николи не было. Вызнавці крайного «нулізму» голосят незаколочену ничым віру, же і в будучым Русинів не буде. Осторожны вызнавці той теориі поясняют, што Русины місцями ся трафляют, лем як племя несвідоме, лишене тых прикмет, якы характеризуют інчых цивілізуваных – языка, істориі і нацийональной достоменности. Зато мают они за дуже народного облечыня, малювных яєц і співанок.

В опініі украінізацийных діячів, Русины то лем носителі старой назвы днешных Украінців. Довєдна з нима коло 100 років тому невелика част з них змінила свою «самоназву» і остала братями козацкого роду. Оставме тепер тот рант на ранті, то єст на голузи дерева, там де самы хотят сідити. Друга теория, котра єднако рахує з Русинами, засвідчат на право і ліво, што Лемкы то «гілка» (голузка) на стромі, в другій версиі потічок до «великой украіньской» рікы. Гостинного прихыльника того погляду напомнул єм, што никотра ріка, на цілий Карпатскій Руси не плыне на схід, а вшыткы точат своі воды, або на пілніч до Балтийского Моря, або на полудне до Дунаю. Не повірил в представлену мном мапу Лемковины. Ідейо-ґрафія фурт здає ся держати примат над ґеоґрафійом. Одмінны до тых горі осуды давал І. Ф. Лемкін в «Істориі Лемковины в пятьох частях». Тот рахувал, што во світі єст «много милийонов» Лемків, Русинів. Соглашу з його теорийом можливого істнуваня каждого многочысла.

Тяжко ся в тым вшыткым вызнати невправному чытальникови. Кому вірити? Вызнавцям теориі ґіґантства, ци прихыльникам мікротеорий?

Два

Выходит, што найліпше на фоні інчых народів і сусідніх земель мож самому собі сотворити образ значыня (або меншецінности) землі, котру приняло ся звати Лемковином і люди, котры себе самых зовут Русинами. Швайцарию, отчызну вшыткых Шавайцарів, мож мати за периферийну неуроджайну гірску землю, на котрій мож лем пасти коровы і ситити очы мальовничыма вундер-видами. Бо де тій краіні в прошлым было міряти ся з габсбуржскыма володарями чысленных наций половины Европы, ци корольом французской імпериі, над котром николи не заходит сонце? Самых Швайцарів мож з той переспективы мати за невартаючых заінтересуваня, бо прецін іх єдином знаном заслугом было даруваня світовій культурі годин з зозульом і дакус сыра. Они ани не мают єдного літературного языка, а біду, котрой зазнавали з діда-прадіда, побороли іманьом ся каждой хоц-якой роботы, напримір професийных швайцарів, то єст парібків од сторожуваня і отверяня чужых двери.

З пункту пізріня многомілийоных наций, котры не доробили ся дотля ани єдного лавреата нобельской преміі, то природне повідати, же вшыткы інчы нациі сут меншецінны, малозначучы, або, в крайным доґматичным припадку «нулізму» – неістнуючы. «Гілковости» другых доказує ся найлегше через завлащыня, приспособліня і узнаня за своіх вызначных люди інчых наций. Лем ту уж рулетка, не знатя на кого ся трафит – мож з єдным ґенійом мати приданых і много злочынців. Як поливают, то ся не одмавлят, бере палюнку з закуском. І Грузины довєдна з Руставелім достали Сталіна. І Лемкы отримали Русенка лем в дуеті з комунізуючым Гунянком, а і Васильом Біляком на репету. Неє што фафрати, могло быти гірше. І дале не знам чом Андрий Варголь з Пітсбурґа мал бы, за східніма любителями фантастикы, быти украіньского походжыня, а такы ноблисты-великаны як народжена в Станіславові – Світлана Алексиєвич, ци Грегор Шарпак родом з Дубровиці, уж ні. Великодушно Украінці першу признали білоруском писменничком, другого французскым фізиком. Недовіркы доднес не можут повірити, як то Австриякы знали успішні пересвідчыти цілий світ, же Гітлер был з походжыня Німцьом, а Людвіґ ван Бетовен – Австрияком.

Богуміл Грабаль писал, што в його понятю Европа кінчыт ся там, де побудувана єст остатня австро-мадярска желізнична стация. Прото за Підволочысками уж інчий світ, хоц і желізниця дале веде і якысы стациі сут побудуваны. Положений на краю Лемковины Березів то найчыстійша Европа, хоц штрекы не здоляли потягнути, австро-мадярскій вокзал стоіт. Свідчыт лем про европейску достоменніст березівской землі.

Наш Лемкін тото само писал. Знал, же творіня нацийотворчых мітів єст рівно важне, як робліня досправдовой наукы –

 

На Карпатах і Бескідах

Русь ся формувала,

По Европі в ріжных місцях

Ся розпространяла…

 

На Бескідах і Карпатах

Русь ся народила

Пред Кыєвом на Моравах

Водом ся крестила.

Треба лем фурт памятати про властивы пропорциі. Лемкін – отец Поляньскій – был священником і русиньскым патріотом, не был науковцьом.

Три

В польскых, словацкых і украіньскых підручниках істориі про Русинів, Лемків і Карпатску Русь є тілько, што нич. Найбільше чудує, што тоты книжкы пишут люде, котры подібно сут науковцями маючыма дотримувати принцип правды в науковых досліджынях. Подля мене, тот принцип на загал не дотримуют. Постійно пишут історичны книжкы з такых позиций, як бы то світ обертал ся кругом іх пункту пізріня і нациі котра платит.

Вчас пражской конференциі про Підкарпатску Русь в составі Чехословацкой Республикы впал мі в рукы украіньский підручник, а точно – «Материялы до підручника для загальноосвітных шкіл про історию Украіны для 10 і 11 клясы» під ред. Андрия Козицкого, выданы в 2013 р. выдавництвом Астролябія во Львові. Ціла книжка єст богато ілюструвана і рахує си 206 сторін. Єй задача представити украіньску історию од 1914 до 2013 рока. Як 4. тему спілавторы пропонуют на 36 сторонах омовити цілу проблематику так званых «західньоукраіньскых земель» за період од 1921 до 1939 рока. В тым: на 11 сторонах омавляют розвиток украіньского нацийоналистичного руху, на дальшых 9 сторонах – сотворіня ОУН і єй діяльніст, потім на 16 сторонах пишут про так звану «Карпатску Украіну». Вшытко. През четверту част 10 клясы во вшыткых украіньскых школах, в тым тых на Підкарпатскій Руси, тырват взможена індоктринация. Каждий школяр мусит знати, же «західньоукраіньскы» землі были окупуваны Польщом, Румунійом і Чехословацийом, дале, што террористична і антидержавна діяльніст украіньскых орґанізаций єст звана заєдно «революцийном». На «Закарпатю» згадує ся головно украінофілів, в тым особливу увагу присвячают тартакови братів Климпушів з Великого Бычкова, а окрем того пишут про неперерывне підтримуваня і фінансуваня Русинів Будапештом, Варшавом і Прагом, щестя же не Москвом і Маґочійом. Карпатска Украіна – сепаратистична,  антидержавна і антирусиньска рухавка на піл дня омавляна єст найдолше. Про Пємонт нич, про украіньскій Пємонт – цілий епос.

Ваньови – любительови руснацкых памяток – допишу, што Талергофом, Руском Народном Республиком Лемків во Фльоринці, ци Народныма Радами Русинів не славлят ся нияк, зато «украіньскы» части мадярскых комітатів Берег, Уг, Уґоча, Мароморош, Земплин і Шариш, в такій спосіб як они означены на етноґрафічній карті австрийскої монархіі Карля барона Черніга видят в составі Західньоукраіньской Народной Республикы.

Не любил єм николи писати о справах і явисках, котрых неє. Не занимали мя спискы, обсесиі і уявы дослідників рахунків за выдумане експертами од чорной пропаґанды мытя выглядів, ци спожытя ґазу в бурсяных неістнуючых пецах. Лем даколи треба написати ясно, што мінімалізация Русинів, Карпатской Руси і Лемковины, поминяня, або депрецияция іх ролі і значыня має на ціли выключно асиміляцию, а до того і порушуваня русиньской достоменности. Але кому бы ся хотіло робити русиньску науку, жебы одвернути тренды? Учытелі в Польщы можут вчыти лемківску історию на лекциях русиньского языка, лем жебы мали русиньскій підричник. Нашы історикы могли бы го написати, сотворити редакцию і выдати, лем кому хоче ся в таку політику бавити? «Нулистам» і антируснацкым неґацийоністам, скамараченым в коаліциі, ся хоче, іщы ім за тото платят, і позывают на крипто-лемківскы конференциі, по котрых выдают обшырны книгы, полны пропаґанды.

Я выберам дорогу Лемкіна. Ґаздами сме на Лемковні… од Тячова… до Остурні… істория наша як Моравія стара, і што найважнійше… єст нас много мілийонов.

Фотоґрафія горі – наголовкова карта труду о. Йоана Поляньского – Лемкіна – “Істория Лемковины в V частях”.

В проґрамі вызвучала співанка в швайцарскым языку авторства Мані Матера п.н. «Гамувачка» – днес в выконаню Штефана Ейхера.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі