Образ іґнорації

0

Kідь собі чоловік зробить на інтернеті коротшый решерш статей в рамках словацькых медій, в котрых ся споминають Русины, тот образ о Русинах так дакус заболить.

Дізнаме ся, же од Русинів ся не одходить голоден, же  в тім і тім селі ся пє текіла із фінджы, окрім питя, гуляня і погостинности в тім ліпшім припаді ся дізнаме і то, яку маєме красну културу, якы робиме фестівалы, і же сьме были за комуністів заказаны. Выходить з того образ народа, котрый жыє лем десь по селах законзервованый в якійсь „традічній културі“, де лишкы давають добру ніч і є вопросом часу, коли тоты села цалком вымруть. Уж менше ся дізнаме о історічных фактах, коло котрых Русины мали свою роль, малоколи ся дашто дізнаме о нашых професіоналных інштітуціях – іщі так коло премєры театру ці ансамблю ПУЛС ся мож дашто дочітати.

Не мож ся пак чудовати, же майорітне жытельство о нас не знать нич веце. Припадно, же не припустить, же наш народ має і даяке векше значіня, як быти сімболом погостинности і файных співанок. Докінця будуть дакотры бісідовати, же то, што є історічный факт, собі лем мы думаме.

Недавно єм мав можлвость бісідовати із молодым чоловіком, котрый не мав ани основны знаня о тім, яку роль мали Русины в 1-ій Чехословацькый републіці. Успіх быв уж лем то, же знав, же в тій републіці была і Підкарпатьска Русь. Чудовав ся, кідь єм пояснив, же без Русинів бы ани северовыход Словакії, тзв. Пряшівска Русь, може не скінчіла в граніцях републікы. Наперек тому, же ся чудовав, і наперед з похыбностями крутив головов, по довшім розговорі і выслуханю історічных фактів одходив з тым, же єм му одкрыв новы знаня, о котрых ся почас комунізма в школі самособов не учіло, но і якымсь чудом не учіть ся властно доднесь.

Іншов ліґов того самого шпорту – поясньованя собі хто быв хто в першій републіці, быв розговор з іншым чоловіком, котрый нелем катеґорічно протестовав проти того, жебы-м говорив о першій републіці як о державі Чехів, Словаків і Русинів, трьох державотворных народів, але навеце ся зо мнов пустив до дакус неприємной діскузії, в котрій мі было пояснено, же кібы то так было, кібы Русины досправды были державотворныма, і републіка бы была і „наша“, пак бы ся предці не называла Чехословакія, але, і теперь цітую, „Чехословакорусинія“. Не помагали арґументы о тім, же ся треба посмотрити на документы міровой конференції, котры ясно говорять – яка, кого теріторія приєднує ся до складу Чехословакії, і яку має тота теріторія мати позіцію. Не помогли ани історічны факты, же хоць автономія наповнена не была, предці лем політічны орґаны Русины од зачатку мали. Не мерзило бы ня то аж так, кібы як раз тот чоловік не быв так само із словацького медія.

Із того вшыткого выходить, же мы, правда, сьме вже даякый тот рочок признанов народностнов меншынов, підпорьованов словаьцков державов, но медіалный образ о нас, а то і вдяка тому, же школство небарз дотеперь зареаґовало, же не сьме Українцями, і же уж мож одкрыто говорити хто сьме, і же і мы сьме творили історію, на котру днесь одкликує ся і Словацька републіка, і іщі все зіставать дакус мімо реалности, як кібы не быв рік 2017.

Думам, же русиньскы актівісты досягли цалком добры резултаты, кідь ся їм од 1991-го року подарило здобыти штораз веце людей, котры ся навернули ку своїм коріням, котры ся голосять ку своїй народности, ку свому языку, кідь ся Русинам подарило засновати свої професіоналны інштітуції, і кідь треба признати, же од стану, коли бы сьме могли быти спокійны, є то іщі далеко. Знаме предці, же чісла людей, котры ся ку нам днесь голосять, бы могли быти омного векшы, i же школство не є ани лем на поряднім зачатку.

Но окрім той роботы, міджі нашыма людми, котра мусить быти беспрестайна, покля хочеме гамовати асімілацію, треба нам досправды омного веце зачати робити і міджі майорітным жытельством. Не можеме донеконечна акцептовати, жебы сьме были лем даякым файным і інтересным ожывліньом културы на Словакії (або і в іншых державах), але іншак нич незначучов ґрупов людей, котра властно на тых селах не зробила ниґда нич.

На далшый рік хоче Чеська републіка і Словацька републіка довєдна у великім штілі святковати сто років од заснованя републікы. Є то велика принагода про нас, жебы сьме в медіях не вказали лем то, же од нас голоден чоловік не одыйде, з чого пєме палінку, але жебы сьме вказали, же тоту історію, котру теперь хотять собі святочно припоминати, сьме творили і мы, без нас бы не была таков, яка была, і же о нас вже не можуть мовчати і робити з нас невидительных, як кібы быв рік 1955.

Не знам, ці є гіршый моментално тот наш образ тисканый медіями, або є гіршый образ словацькой іґнорації історічных фактів, помалы три десятьлітя по зміні режіму.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm. Жрідло фотоґрафії: pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Share.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.