Голосник

Славный памятник з Устя інчый, але фурт наш

На основі тзв. декомунізацийого закону з дня 1. квітня/апріля 2016 р., принятого через польскій Парлямент, істнуючы на обшыри Польщы памятникы не можут быти присвячены особам, орґанізациям, подіям або датам, якы одкликуют ся до кумунізму ци інчого тоталітарного систему, або тіж в інчый спосіб такій систем пропаґуют. Так арт. 5а уст. 1 реченой уставы наказал самоурядовым властям ґміны Устя Рускє зробити порядок з лемківскым памятником, якій находит ся в центрі Устя.

Припомнийме, што памятник од 22. липця/юлия 1963 р. присвяченый был погыбшым в борбі з окупантом, партизанам НГ-НА, охотникам совітской арміі і польского войска з Лемковины в 1939-45 рр. Подля прикликуваного закону, така інскрипция не могла долше фіґурувати на устяньскым памятнику. Рішучый голос в того рода справах дано для Інституту Нацийональной Памяти. В комунікаті¹ той інституциі чытаме, што памятникы присвячены м.ін. Червеній Арміі, совітскым партизанам, членам Народной Ґвардиі ци Народной Арміі обовязково мусят быти зрушены і не можут надале стояти.

Хоц в прикликуваній уставі не найдеме конкретных примірів памятників пропаґуючых тоталітарны системы, схоснуване Інститутом поясніня конечно обняло тіж лемківскій памятник в Устю Рускым. Надаремно тепер односити ся до раций, якыма обґрунтувал закон уставодавця. Радше треба дати притиск на лемківску рацию. А была ньом рация одкликуюча ся до пересвідчыня, же сес памятник повинен остати на своім місци. Не лем зато, же споминал на жытелів Лемковины, але зато, же был одкрытый в часі, коли то такой было неможливе. Тым більше, же носил інскрипцию по лемківскы.

Жебы ліпше зрозуміти значыня устяньского памятника, треба одкликати ся до його істориі. З доступных писаных, але і бесідуваных джерел знаме, што обєкт побудуваный был завдякы ініциятиві лемківского політика Павла Стефановского, діяча Михала Доньского та інчых лемківскых активістів. Памятник – вельостінник, якій стоіт в самым центрі Устя Руского, запроєктувал і зреалізувал Григорий Пецух. Был то артиста родом з Фльоринкы. При участи чысленной лемківской громады одкрыто го 22. липця/юлия 1963 р. – в ден комуністичного державного свята – праздника Народной Польщы. Значыня той подіі найліпше оддає факт, што на одкрытя зъіхали ся Лемкы з Лемковины, якы тілько што до ней вернули, родакы з выгнаня, Америкы, Совітского Союзу, Чехословациі. Серед друкуваных текстів спомянути мож на прикликуваный на нашым портали тескт еміґрантского публицисты з ЗША, Миколая Цисляка². Тіж бесідуваны джерела, оповіданя тых, якы особисто были на одкрытю, засвідчают про вынятковіст подіі. Про розметаных по світі Лемків была то надзвычай важна справа. Пересвідчыня тото перетырвало доднес.

З приведеной короткой істориі перейти треба до сучасности. На фоні введеных польскым законодавством змін явила ся небезпека, што лемківскє упамятніня добровольців – хлопців, дозрілых мужчын, парібків, женатых – буде в адміністрацийній процедурі, при схоснуваню державного примусу, зрушене. Од самого початку орґанізацийом, яка заінтересувала ся сохраніньом, ратуваньом устяньского монументу, было Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях³.

Проєктант і будівничый памятника, Григорий Пецух, уж не жыє. Інститут Нацийональной Памяти – Одділіня в Кракові, звернул ся до Руской Бурсы з просьбом навязати контакт зо спадкоємцями покійного артисты. Днешній ведучый Руской Бурсы, Богдан Ґамбаль, навязал контакт з родином Г. Пецуха, яка прожыват в Закопаным. Початково Інститут мал вантлипости односно авторскых прав, якы ограничали бы можніст інґеруваня в інскрипцию. На дальшым етапі урядникы потрактували справу інтелектуальной власности за необовязуючу в тым припаді. Консультация з родином покійного прошла успішні.

Руска Бурса фурт была в контакті з ініциятором побудуваня памятника в 1963 році, Павлом Стефановскым з Білянкы. Думкодавця был інформуваный через Руску Бурсу о поступах в справі. Ґорлицка орґанізация тримала і звязок з Інститутом Нацийональной Памяти – Одділіньом Бюра Упамятнінь Борбы і Мучеництва в Кракові, начальником якого єст Мацєй Коркуць, котре вело поступуваня в реченій справі. Успішный был контакт з властями пляцу, на котрым од більше як половины столітя стоіт монумент лемківскых героів, ґміном Устя Рускє.

Цілю сохраніня монументу перед розобраньом Руска Бурса по проведеных консультациях з П. Стефановскым, родином Г. Пецуха, ґміном і конечно ІНП запропонувала нову інскрипцию в місце старой, котра подля нового закону не могла уж находити ся на памятнику. Інакше власти дали бы приказ в найблизшым часі розобрати обєкт – были сме свідками подібных акций в вельох місцях Польщы. Пропонувана лемківскым середовиском інскрипция была конец-кінцьом принята Інститутом. Хоц не одкликує ся она до памяти про добровольців і борців за свободу з Лемковины, то державны власти пристали на пропозицию, жебы лишыти памятник в його первістным місци і помістити на ним дві новы таблиці – в лемківскым і польскым языках.

Нова інскрипция одкликує ся до памяти на жертвы німецкого, совітского і комуністичного террору, як тіж до памяти на вшыткых погыбшых, страдавшых і потерпілых од політичных репресий жытелів Лемковины. Боліти можеме не лем над тым, што через політичну гру на вершынах памят про нашых предків – добровольців, є вымазувана з шыршой істориі. Жаліти треба і над тым, што серед прозаічных слів не нашло ся одкликаня до памяти на жертвы акциі Вісла, так міцно потерпілых жытелів Лемковины як раз од совітского/комуністичного террору.

З другого боку, ІНП в справі лемківского памятника заховал ся понадстандардово і сфінансувал выміну таблиці. Выконаня проєкту піднял ся чловек, якій роками занимат ся консервуваньом каміннных памяток на Лемковині, Едвард Галюх. Середовиско консерваторів, зарекомендуване ґміном, в бесідах з ведучым Руской Бурсы підняло не лем тему двох новых таблиц, але самособом тему модернізациі цілого памятника. Софія Пецух в кореспонденциі з Руском Бурсом звертала увагу, што обєкт находил в планным технічным стані. В тым ціли ведены были дальшы бесіды з ґміном, м.ін. з секретарьом Мареком Олесьом. На тот момент ніт фондів на реновацию. Надійме ся, што в найблизшым часі найдут ся середкы на вычыщыня памятника і його основный ремонт.

Славный памятник з Устя Руского уж не споминат на героів – добровольців, якы вандрували по фронтах, часто остаючы гын на все. Хоц є уж інчый, то фурт остає наш – лемківскій. І то хыбаль, в тым цілым замішаню, дальшый наш великій успіх в плеканю культурового доробку поколінь.


¹ Komunikat w sprawie usuwania z przestrzeni publicznej pomników propagujących komunizm lub inny ustrój totalitarny.

² M. Цисляк, Красота гор перевершат оповіданкы о раю, «Календар Лемко-Союза на 1964 р.».

³ Б. Ґамбаль, Продолжаня.

22 липця/юлия 1963 р.

Попередня інскрипция

Актуальна інскрипция

Актуальна польска версия

Монумент в центрі Устя

Шеруй.

О авторі

Севериян Косовскiй

Народженый на чужыні. В 2014 році писал матуру з лемківского языка. Завершыл юридичный факультет Вроцлавского Університету. Окрем того што гев, час-до-часу дописує до часопису Бесіда. Любитель давной Лемковины. Годен годинами слуxати про втрачене лемківскє щестя. Актуальні веде веселый проґрам Чірч Ґрамофон (віторок і четвер по 21.00 год.). Контакт: seweryjan@lem.fm

Коментарі