Голосник

Віртуална політіка зо шестой класы

0

Покля ся о літі бісідує як о огурковый сезоні, коли ся нич не діє а новины не мають ани порядні о чім писати, бо і політіци собі беруть вольно, вдяка, як сьме ся в остатніх днях пересвідчіли, гуманітарному помічникові світа Владимірови Путінови, є тото літо аж барз горяче а богате на дії каждый день. А тота горячава захопила і русиньскый світ, головно вдяка тому, же штораз веце видіти цілком антаґоністічны позіції Русинів на Підкарпатю, ліпше повіджене тых, котры ся даякым способом беруть як русиньскы лідеры. А так, як в цілім світі, і міджі Русинами іде о два напрями – тот проевропскый і тот проруськый.

Не будеме теперь позерати на позіції Русинів в іншых державах, але чісто на позіції Русинів, котры днесь жыють на теріторії Україны. Наперед выкликав одозву приговор єдного із актівістів, жыючого в Чехах на стрічі, яка была орґанізована Йоббіком. Анатолий Сава властно ани не повів нич планого, за што бы ся требало ганьбити, кідь бісідовав о тім, же Русины не хотять іти даремно бойовати і же хотять вызнаня референдума із 1991 рока. То бы было в порядку і быв бы-м согласный. В порядку до того часу, кібы проруськы орьєнтованый діяч не выступав якраз на стрічі Йоббіка. Кідь ся нас цілый чась проруськы орьєнтоване крыло намагать пересвідчіти, же вшыткы Українці суть фашісты (хоць кідь ся думать під тым „вшыткы“ часткова підпора Свободы і Правого сектора, так бы было ліпше говорити о ултраправиці, бо фашізм є дашто інше), і так проти тым фашістам треба войовати, пак є траґічне, кідь заступця того крыла іде на мітінґ такой самой „фашістічной“ партії а хоче ся з ньов зъєднати про добре діло. Добре діло а плане средство не може быти довєдна, бо то пак не є добре діло. Понаучіня з того выступу якбач має быти про Русинів таке, же суть добры а пак планы фашісты. Я міджі нима не виджу різницю, і так зъєднаваня ся з Йоббіком беру як політічне фіаско, котре за нормалных условій діскваліфікує чоловіка з політічного жывота. Або го мінімално одсуне на такый край, же за тото, жебы хтось публіковав його речіня, буде мусити заплатити а пак може выйде в даякых рекламных новинках міджі інзератами на жалузії і новы пластовы окна з Польщі.

Тоты сами діячі з Чех пак выступили на тзв. Мадярьско-Русиньскім конґресі, де таксамо, з прижмуріньом ока, не зробили нич плане, окрім декларації основных політічных напрямів, з котрыма ся таксамо дасьт быти согласным, покля іде о вызнаня Руснів на Україні, о вызнаня референдума і можности вытворіня даякой автономії в рамках Україны. Але в конечнім дослідку є то таксамо політічно непрофесіоналне faux pas. Хоць там флаґы Йоббіка не вісіли. Сам єм быв крітіком того, кідь на Світовый конґрес Русинів минулого рока не хотіли пустити домашніх Русинів, котры были з іншых орґанізацій як тых, якы суть членами СКР. Але і напрік тому, же дакотрых не хотіли впустити, конґрес формално сповньовав свою дефініцію, же іде о „громаду, зъязд великой кількости людей, котрых споює сполочный інтерес або ціль.“ Видіти штирьох русиньскых актівістів а даякых двадцять мадярьскых і назвати то конґрес є дакус смішне а презентовати то в медіах іщі веце. Є ясне, же нихто, хто реално має якусь політічну міць, ся над такым конґресом ани не позаставить. Але маєме з того далше понаучіня, або скоріше фіґель. Кідь ся бісідує, же коли ся зыйдуть двоми Русины, засновають три політічны партії, так днесь знаме, же покля ся зыйдуть штирьоми, так ся одбывать конґрес.

Але хыб ся не вываровало ани проевропске крыло. По перше, є хыбов, же Народна рада Русинів Закарпатя з Євгеном Жупаном, по так ключовых выступах з боку проросійскы орьєнтованых актівістів, дотеперь сідить тихо. Політічный бой на себе взяли лем трьоми представителі русиньскых орґанізацій на Підкарпатю, котры суть проевропскы а і тоты наварили у відеу з їх выступами такый ґуляш, котрый ся тяжко буде лыґати. Розумію, же в сітуації, коли віртуалный Ґецько посылать карткы з „Руського мира“ без огляду на то, як то комплікує властно сітуацію Русинів а тым провокує Україну і робить біду про Русинів, хотів Микола Бобинець і спол. дати таке выголошіня, котре бы не выкликало в Українцях іщі векшу ненависть і убеспечіло їх, же Русины не суть і не будуть Донбассом на западі державы. Але повісти, же мы істо не хочеме автономії є яккбы леґалізованьом і успокоїньом ся з протипавным кроком, котрый Україна зробила іщі в 1991 році. Невеце, треба собі усвідомити, же о тім предці не можуть рішати лем Русины, бо тота неправость была зроблена жытелям Закарпатьской области, значіть вшыткым, котры там жыють і голосовали – Українця, Русинам, Мадярам, Ромам, Словакам ітд. Хоць як бы то не было неприємне Україні, рішаня референдума раз мусить прийти а покля хотять люди на Україні рішати своє людьскы права, не сміє ся в тім припаді Україні зробити жаден великый пардон. Бо по єднім пардоні ся може чекати другый а тот ся наприклад може уж дотуляти вызнаня нашой народности.

Нескушеность з політіков, кідьже сьме ниґда не мали досправды властной державы, в котрій бы сьме о вшыткым рішали лем мы, ся так проявлює доднесь. Проявлює ся наприклад і в тім, же покля в нормалній політіці і в народі суть все антаґоністічны позіції на дакотры справы – іншак бы не было політічного боя – міджі Русинами на Підкарпатю то выкликать обвиніня того тіпу, же хто є проросійскый є автоматічно аґент ФСБ а хто є проєвропскый є аґентом СБУ. І так слідованя такого „політічного“ боя многым може припоминати лем школьскый двір і школярів шестой класы, як досправдову політіку. А так ся то потім і бере. Русиньска політіка є веце віртуална, як досправдова. А думам, же якраз зато дотеперь ани нихто з тых „політіків“ реално не засновав партію. Бо віртуалность, навеце так дітяча, бы в реалнім світі не здобыла якбач жадну підпору.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

На фото – малюнок з “Русиньского букваря про школярів Мадярщыны” Маріанны А. Лавинец, графіка авторства Адріанны Мальчинцькой-Антонієвой.

szkola

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Віртуална політіка зо шестой класы

0

Покля ся о літі бісідує як о огурковый сезоні, коли ся нич не діє а новины не мають ани порядні о чім писати, бо і політіци собі беруть вольно, вдяка, як сьме ся в остатніх днях пересвідчіли, гуманітарному помічникові світа Владимірови Путінови, є тото літо аж барз горяче а богате на дії каждый день. А тота горячава захопила і русиньскый світ, головно вдяка тому, же штораз веце видіти цілком антаґоністічны позіції Русинів на Підкарпатю, ліпше повіджене тых, котры ся даякым способом беруть як русиньскы лідеры. А так, як в цілім світі, і міджі Русинами іде о два напрями – тот проевропскый і тот проруськый.

Не будеме теперь позерати на позіції Русинів в іншых державах, але чісто на позіції Русинів, котры днесь жыють на теріторії Україны. Наперед выкликав одозву приговор єдного із актівістів, жыючого в Чехах на стрічі, яка была орґанізована Йоббіком. Анатолий Сава властно ани не повів нич планого, за што бы ся требало ганьбити, кідь бісідовав о тім, же Русины не хотять іти даремно бойовати і же хотять вызнаня референдума із 1991 рока. То бы было в порядку і быв бы-м согласный. В порядку до того часу, кібы проруськы орьєнтованый діяч не выступав якраз на стрічі Йоббіка. Кідь ся нас цілый чась проруськы орьєнтоване крыло намагать пересвідчіти, же вшыткы Українці суть фашісты (хоць кідь ся думать під тым „вшыткы“ часткова підпора Свободы і Правого сектора, так бы было ліпше говорити о ултраправиці, бо фашізм є дашто інше), і так проти тым фашістам треба войовати, пак є траґічне, кідь заступця того крыла іде на мітінґ такой самой „фашістічной“ партії а хоче ся з ньов зъєднати про добре діло. Добре діло а плане средство не може быти довєдна, бо то пак не є добре діло. Понаучіня з того выступу якбач має быти про Русинів таке, же суть добры а пак планы фашісты. Я міджі нима не виджу різницю, і так зъєднаваня ся з Йоббіком беру як політічне фіаско, котре за нормалных условій діскваліфікує чоловіка з політічного жывота. Або го мінімално одсуне на такый край, же за тото, жебы хтось публіковав його речіня, буде мусити заплатити а пак може выйде в даякых рекламных новинках міджі інзератами на жалузії і новы пластовы окна з Польщі.

Тоты сами діячі з Чех пак выступили на тзв. Мадярьско-Русиньскім конґресі, де таксамо, з прижмуріньом ока, не зробили нич плане, окрім декларації основных політічных напрямів, з котрыма ся таксамо дасьт быти согласным, покля іде о вызнаня Руснів на Україні, о вызнаня референдума і можности вытворіня даякой автономії в рамках Україны. Але в конечнім дослідку є то таксамо політічно непрофесіоналне faux pas. Хоць там флаґы Йоббіка не вісіли. Сам єм быв крітіком того, кідь на Світовый конґрес Русинів минулого рока не хотіли пустити домашніх Русинів, котры были з іншых орґанізацій як тых, якы суть членами СКР. Але і напрік тому, же дакотрых не хотіли впустити, конґрес формално сповньовав свою дефініцію, же іде о „громаду, зъязд великой кількости людей, котрых споює сполочный інтерес або ціль.“ Видіти штирьох русиньскых актівістів а даякых двадцять мадярьскых і назвати то конґрес є дакус смішне а презентовати то в медіах іщі веце. Є ясне, же нихто, хто реално має якусь політічну міць, ся над такым конґресом ани не позаставить. Але маєме з того далше понаучіня, або скоріше фіґель. Кідь ся бісідує, же коли ся зыйдуть двоми Русины, засновають три політічны партії, так днесь знаме, же покля ся зыйдуть штирьоми, так ся одбывать конґрес.

Але хыб ся не вываровало ани проевропске крыло. По перше, є хыбов, же Народна рада Русинів Закарпатя з Євгеном Жупаном, по так ключовых выступах з боку проросійскы орьєнтованых актівістів, дотеперь сідить тихо. Політічный бой на себе взяли лем трьоми представителі русиньскых орґанізацій на Підкарпатю, котры суть проевропскы а і тоты наварили у відеу з їх выступами такый ґуляш, котрый ся тяжко буде лыґати. Розумію, же в сітуації, коли віртуалный Ґецько посылать карткы з „Руського мира“ без огляду на то, як то комплікує властно сітуацію Русинів а тым провокує Україну і робить біду про Русинів, хотів Микола Бобинець і спол. дати таке выголошіня, котре бы не выкликало в Українцях іщі векшу ненависть і убеспечіло їх, же Русины не суть і не будуть Донбассом на западі державы. Але повісти, же мы істо не хочеме автономії є яккбы леґалізованьом і успокоїньом ся з протипавным кроком, котрый Україна зробила іщі в 1991 році. Невеце, треба собі усвідомити, же о тім предці не можуть рішати лем Русины, бо тота неправость была зроблена жытелям Закарпатьской области, значіть вшыткым, котры там жыють і голосовали – Українця, Русинам, Мадярам, Ромам, Словакам ітд. Хоць як бы то не было неприємне Україні, рішаня референдума раз мусить прийти а покля хотять люди на Україні рішати своє людьскы права, не сміє ся в тім припаді Україні зробити жаден великый пардон. Бо по єднім пардоні ся може чекати другый а тот ся наприклад може уж дотуляти вызнаня нашой народности.

Нескушеность з політіков, кідьже сьме ниґда не мали досправды властной державы, в котрій бы сьме о вшыткым рішали лем мы, ся так проявлює доднесь. Проявлює ся наприклад і в тім, же покля в нормалній політіці і в народі суть все антаґоністічны позіції на дакотры справы – іншак бы не было політічного боя – міджі Русинами на Підкарпатю то выкликать обвиніня того тіпу, же хто є проросійскый є автоматічно аґент ФСБ а хто є проєвропскый є аґентом СБУ. І так слідованя такого „політічного“ боя многым може припоминати лем школьскый двір і школярів шестой класы, як досправдову політіку. А так ся то потім і бере. Русиньска політіка є веце віртуална, як досправдова. А думам, же якраз зато дотеперь ани нихто з тых „політіків“ реално не засновав партію. Бо віртуалность, навеце так дітяча, бы в реалнім світі не здобыла якбач жадну підпору.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

На фото – малюнок з “Русиньского букваря про школярів Мадярщыны” Маріанны А. Лавинец, графіка авторства Адріанны Мальчинцькой-Антонієвой.

szkola

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар