Перед 80 роками вмер Василий Курилло, грекокатолицкій священник, лемківскій громадскій діяч. В своім соспільно-політичным жытю брал участ в найважнійшых подіях ХХ ст., котры влияли на положыня Лемків в Карпатах.
Был єдным з основателів Руской Народной Республикы Лемків. Дакус перше спілосновал Руску Бурсу в Ґорлицях, найстарше лемківскє общество в Польщы.
Зо славного роду Куриллів
Василий Курилло народил ся 11. серпня/авґуста 1861 р. в селі Липя в тепернішнім бєщадскым повіті, підкарпатского воєвідства. Пришол на світ в священничій родині. Його вітцьом был так само грекокатолицкій духовный, о. Теодор Курилло, мати – Юлияна з Таворскых. Отец Василя (родженый в 1818 р. в Высовій) записал ся як галицкій поета, представник клясичного напряму в нашій словесности. Сын Василий вродил ся як раз в Липю бл. Туркы, де о. Теодор был капеляном.
Молодый Курилло в 1882 завершыл перемышльску ґімназию. Пак одраз зачал ся вчыти во львівскій духовній семінариі, котру скінчыл о три рокы, в 1885 р. По скінчыню львівской, так само поступил до перемышльской, котру скінчыл в 1886 р.
Рукоположеный был товдышнім грекокатолицкым владыком Іваном Ступницкым (наступник Йосифа Сембратовича) в Перемышли. Од 1887 р. был направленый служыти на Лемковину. Перше нюс послугу в Камяній (1887-1889 рр.). Пак были парохіі в Устю Рускым (1889-1891 рр.), а одтамале перенесный служыти в Мацині Великій (1891-1910 рр.).
З Мацины о. Василий Курилло пішол на парохію до Фльоринкы (1910-1930 рр.), з котром повязаны сут його найвекшы досягніня звязаны з нацийонально-просвітительском роботом на хосен Лемків. Будучы настоятельом єдной з векшых грекокатолицкых парохій в тым часі на західній Лемковині, в 1924-1926 рр. был деканом ґрибівского деканату.
По 1930 р. был призначеный церковныма властями служыти на парохіі в Подемщыні на Любачівщыні. Служыл там до смерти, 11. марця 1940 р. Перенесіня, товды уж дозрілого віком священика, на парохію гет од Лемковины было повязане не лем з особистима поглядами Куриллы, але такой з реліґійныма завіруванями, котры в тот час рядили в реґіоні.
Політик, одданый громаді
Як уж было спомнене, найбільшы успіхы в ошбыри соспільно-політичной діяльности Куриллы припали на період його служыня на грекокатолицкій парохіі св. Михала Архангела во Фльоринці. Тот період заважыл, што Курилло на все записал ся в істориі Лемковины.
Іщы перед тым ял ся орґанізувати єдну з першых бурс для руской молодежы на Лемковині – Руску Бурсу в Ґорлицях. Василий Курилло был єдным з ініцияторів і спілоснователів настаршой днес лемківской орґанізациі в Польщы – Стоваришыня Руска Бурса, котра возникла в 1908 р. Окрем Куриллы, вклад в основаня ґорлицкой бурсы мали о. М. Юрчакєвич, о. М. Дуркот, о. Х. Максимович, о. В. Калужняцкій, Д. Бубяк і Г. Ґаль. Діяльніст общества была направлена сотворити обставины для прожываня здібной русиньской молодежы, котра в тым часі приходила вчыти ся з ріжных сел до ґорлицкой ґімназиі. Уж в 1909 р. стараньом основателів бурсы общество мало свій будинок і пару гектарів землі при днешній ул. Сєнкєвича 28 в Ґорлицях.
Вчас І світовой войны за своі русофільскы погляды был інтервуваный в лаґрі в Талергофі (1914-1917). Приправил спис 1915 арештуваных Лемків. В тым часі поневоленый был і його сын – Теофіль Курилло (1891-1944). Він же вчас вязніня спорядил цінный «Дневник Лемка з Талергофу» (явил ся по лемківскы в «Лемківскым Річнику 2004»), опубликуваный по звільніню в 1930 р. в «Талергофскым Альманаху» (польный доступный гев).
По повороті з Талегофу был в центрі орґанізуваня політичного проєкту – Руской Народной Республикы Лемків. То на його плебаніі в Фльоринці, 5. грудня/децембра прошло історичне віче бл. 500 делеґатів зо 130 сел Лемковины, на котрым покликано Начальну Раду Лемковины. За словами його внука – Александра Куриллы, вшыткы делеґаты склали присягу. Одбыло ся вшытко в місцевій церкви, вчас Службы Божой. Згромаджены піднесли долон і гварили «Присігаме вiрнiст Тiй Республицi, тiй Рускiй Радi…».
Василий Курилло нашол ся в 5-особовым Выконавчым Комітеті Верховной Рады Лемківской Руси. Занял місце Міністра Заграничных Справ. Окрем него, в Комітеті засіли др. Ярослав Качмарчык (премєр), Миколай Громосяк (міністер рільництва), о. Димитрий Хыляк (міністер внутрішніх справ) і правдоподібно др. Захарий Копыстяньскій.
Василий Курилло до кінця был вірный своім поглядам. Не підтримувал проукраіньской політикы товдышньой грекокатолицкой Церкви, але тіж не поперал переходу з той причыны лемківскых вірных на православя. Зато, што не стримал конверсиі великого чысла своіх парохіян, але і за своі нацийональны погляды, был в році 1930 покараный єпископом Йосафатом Коциловскым і перенесеный на парохію до східньой Галичыны, до села Подемщына, одкале уж николи не вернул ся на рідны землі.
Похованый єст на сельскым цмонтери в Подемщыні. В гробници спочыват з ним другій з сынів – Зинон Курилло (1893-1942 рр.).
Коментарі