Дарункы на попрощаня

Была то безконечна історія, кедь ся приготовльовав учебник, котрый бы школярям в словацькых школах мав представити тринадцять державов вызнаных народностных меншын. Была то боротьба, в котрій і Русины мусили без компромісів стояти за своїм.

Приготовліня книжкы ся про многы проблемы, але головно про тот, котрый внесли до цілого процесу представителі Українців, натягло на рокы. Бо якраз текст, котрый о собі приготовила україньска меншына, підняв зо стілця нас, представителів Русинів у народностнім выборі, але і шырокы кругы русиньскых орґанізацій і актівістів.

Братя собі пробовали, як вельо мож натігати ґуму, лемже ся дакус перераховали. Текст о їх меншыні, котрый в каждім другім речіню спохыбньовав існованя русиньской меншыны, яка ся презентовала в публікації лем пару сторінок перед тым, став головнов проблемов, про котру єм і я, як член народностного выбору за Русинів, заблоковав выданя публікації, покля текст не буде переробленый, покля текст не буде о україньскій меншыні, о їх інштітуціях, історії, особностях. Бо матеріал, котрый додали, не было нич інше, лем антірусиньскый памфлет.

Ясне діло, же дакотрым сьме мы з нашов „вічнов проблемов“ мусили лізти на нервы, кедьже сьме стримали ціле выданя, но мы сьме не мали іншу можность.

Як бы сьме по 30-ох роках, што намагаме ся принавернути нашу ідентіту, могли спокійно спати з тым, же до школ іде публікація, котра школярям по цілій Словакії принесе україньску комуністічно-націоналістічну ідеолоґію, котра їм „пояснить“, же Русины суть лем недоучены Українці? Як бы сьме могли спокійно спати, же тоту ідеолоґію дістануть і русиньскы діти в школах?

Індоктріновати хворов ідеолоґійов предці треба од дітинства, жебы ся дістала до тіла і стала про чоловіка природнов.

Цілый конець той публікації є веце як траґікомічный. Вышла, але лем електронічно, наконець уж не была ани про школярів, але лем про учітелів, котры о тім мають учіти, а ці хтось реално того матеріалу тримать ся, ці о нім обще хтось знать, є лем вопросом. Тіпую, же ніт.

Но наперек тому было важным поставити ся проти той ідеолоґії, котру там внесла україньска меншына і заблоковати такый текст. Іншак бы сьме цілых 30 років могли шмарити до коша.

О то векшый шок про мене быв, кедь довгорічный председа орґанізації Руска матка із Сербії – Дюра Папуґа, публіковав в тых днях текст Михайла Катоны, при котрім ся так дакус не хоче вірити властным очам.

Русиньске выдавательство Руске слово выдало кінцьом 2021-го року книжку текстів вже помершого Мірона Жироша, проукраїньского новинаря і публіцісты, котра є повна русинофобной, проукраїньской пропаґанды, в котрій ся дочітаме окрім іншых перлин і то, же бороти ся за то, жебы Русины были окремый народ, є найвекша утопія третього міленія, кедьже сьме, самособов, Українцями, або же сьме „Маґо-Русины“, значіть Русины выдуманы Павлом Робертом Маґочійом, і таке русинство лем „творить ненависть і розбивать єдинство“.

Што є на цілім тім найліпше, директор выдавательства, далшый знамый українофіл Борис Варґа, тот протирусиньскый пашквіл пришов подаровати школярям і штудентам русиньской основной школы і ґімназії в Руськім Керестурі.

Є то ґеніалне діло з його боку. Індоктріновати хворов ідеолоґійов предці треба од дітинства, жебы ся дістала до тіла і стала про чоловіка природнов. Але є то єдночасно смутне. А нелем смутне, є то сітуація, коли ся жадать взяти тых, котры до того суть замішаны, на одповідность.

Як може русиньске выдавательство, фінанцоване державов, котра вызнавать окремый русиньскый народ і окремый україньскый народ, выдати книжку, котра іде проти того народа, котрому держава тото выдавательство фінанцує?

Як може хтось тоту хвору ідеолоґію однародньованя Русинів і їх українізації слободно пошырьовати на русиньскій школі, а на школі обще? І як ся на тото може смотрити Націоналный совіт Русинів?

В Сербії суть вызнаны як русиньска, так україньска меншына. Кажда має свої штруктуры, і свої окремы націоналны совіты. Тоты, котры стоять за выданьом книжкы, яка спохыбнює існованя Русинів, і за тым, же то пороздавали русиньскым дітям, бы ся мали спаковати і глядати собі місце в україньскых штруктурах.

Покля тото схвалюють членове Націоналного совіту Русинів, пак бы так само мали зложыти мандат і кандідовати до совіту Українців. Єдине, што іщі якось могло бы уратовати цілу сітуацію, бы было, кебы нам одповідны русиньскы орґаны в Сербії дали ясный сіґнал, же тоты дарункы были од тых людей на попрощаня.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА