Образ сільского учітеля фурт ня зворушав, хоць бы по тій причіні, же єм ним сам – сільскым учітельом. Зато добрі знаю суть приказкы «Учітель – то тот стовп, до котрого ся опре у селі каждый».
Якось оно так є. Але з другого боку тоты учітелі, котры суть не лем файныма педаґоґами, але і высокоморалныма людми, мають честь. До такых ся односить на днесь уже учітель на пензії Володимір Данканич.
Володимір Івановіч народив ся у селі Туриця, в родині ґеолоґа. Дідо перешов лаґры ГУЛАГ-а, а баба зберала лічівы травы. То і стало причінов выбрнаня ним професії – біолоґ. Правда, пізніше выштудовав ґеоґрафа. Урокы фурт вів лем по русиньскы, бо так го ліпше розуміють школярі. Володимір Данканич окрем того, же учів дітей, складав приповідкы і стихы, писав співанкы.
На днесь наш герой має честь од людей меджі котрыма жыє, сам честує другых. На каждый день нарождіня до нього незмінно приходять люди, котрых учів. За каждого з них учітеля болить сердце. Так, коли на войні з Російов вмер бывшый школярь Валентін Мешко, учітель вєдно з бывшов ученицьов Ірінов Бойка склали співанку «Ой у гаю, під вербою».
Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 18-го юна 2025 р. о 18.10 год., або повторіня в четверь 19-го юна о 4.30 год. і в суботу 21-го юна о 11.00 год. за русиньскым часом.