Істория фльориньского Жыда Попеля (Popiel). Глядают потомных родины Дубців, што сохранила сусіда

Стоваришыня Саґа Ґрибів, якє діє для популяризациі істориі і культуры ґрибівской землі, выпустило анонс з просьбом глядати потомных фльориньской родины Дубців, якы сохранили вчас ІІ світовой войны свого жыдівского сусіда – Залеля Попеля.

Як раз то Залел Попель, як єдиный з фльориньскых Жыдів, пережыл страшну войну. Днес потомных тых, што помогли му пережыти, глядают внукы Салька через Саґу Ґрибів. Підчеркнийме, што Лемкы назвиско гевсе вымавляли і записували як Попель. З польского звучыт оно Попєль (Popiel).

Сусід, наш

Як підчеркує в своім анонсі Саґа Ґрибів, Фльоринка істо была єдным з найбільшых лемківскых сел в ґміні Ґрибів перед ІІ світовом войном. В селі жыло близко 240 родин. Серед них было пят жыдівскых родин.

ІІ світову войну пережыла лем єдна особа з фльориньскых Жыдів – Залель Попeль, якій знаный был тіж Сальком. Вродил ся він в 1906 р. Його отец – Соломон Попeль, родом з Янковой к. Бобовой і мати – Естера з хыжы Роснер, по роді з Фльоринкы, были замордуваны нацистами в 1942 р. В моменті смерти мали по 65 і 59 років. Родина Залеля нашла ся в ґрибівскым ґетті. Были розстріляны праводподібно в Білій Нижній і спочывают в масовым гробі. Салек мал іщы три сестры і двох братів, котры были вбити так само в Білій Нижній, або (што веце правдоподібне) в концетрацийным лаґрі в Белжци.

Ініциятиву од імене Стоваришыня Саґа Ґрибів выпустил Каміль Кмак. Історию фльориньскых Жыдів дополнят він о прямы реляциі лемківскых писменників, м.ін. Семана Мадзеляна, уродженця сусідньой Білцаревы і Романа Хомяка, родака з Вафкы при Фльоринці. Єден і другій автор в своіх споминах писали про долю сохраніня Салька Попеля, якій был хорененый через фльориньску родину Дубців на Куриівці, высоко розтягненій поляні над селом.

Семан Мадзелян в оповіданю «Смаку долі» так писал про тоты подіі: «Фльориньска Куриівка была высоко в горах. То была дост велика поляна, на котрій стояли хыжы. Назвали єй Куриівком длятого, же як ся зачала псути погода, то найперше «закурило» ся на тамтій горі. Куриівка была для фльоринчан майже барометром, бо як ся на ній «закурило», то был знак, же треба з роботом поспішати, складати копы або втікати з сухым сіном ци зерном під дах. Особливого значыня набрала Куриівка під час німецкой окупациі, бо неєден чловек, якого переслідувало окупацийне право, находил ту притулище, хліб і воду. На Куриівці одпочывали польскы офіцеры, котрых потім фльоринчане перепроваджали аж на Мадяры. Ту приходили радяньскы партизане і отримували од Юрка Дідовича ци Гриця Габуры лікарства, о котры Лемкы ся старали в околичных аптыках. Партизане приносили добры новины до села, бо мали радия і знали што ся діє в світі. Врешті ту ся переховал фльориньскій Жыд, Салек Попель. Ту ся дочекал кінця війны».

Зато Роман Хомяк в своій книжці «Nasz łemkowski los» писал по польскы так: «Żydów z Florynki zabrali do getta i tam ich zamęczyli, tylko jeden Popiel przeżył wojnę. Przechowywał się u Dubca, miał kryjówkę i jak szedł ktoś obcy to mieli takie hasło, «Waniu krowy karmić» i Popiel znikał, krył się do swojej kryjówki. Jednego razu Popiel mełł w żarnach, a tu wchodzi dwóch, mówią «zdrawstwujtie», a to było dwóch oficerów partyzantów, Popiel zniknął, ukrył się. Partyzanci weszli do mieszkania, siedli koło stoła, a przybiega dziecko i krzyczy: «idą Niemcy», ta kobieta Dubec była w Ameryce i znała język angielski, stanęła na progu i krzyknęła: «nie strzelajcie», Niemcy weszli do mieszkania, usiedli do stołu, Dubcowa coś im dała do jedzenia, potem partyzant wypisał Niemcom, że nie szkodzili sowieckiej partyzantce, a to było dwóch partyzantów i dwóch oficerów niemieckich. Jak Niemcy wychodzili z domu, Dubcowa prosiła, żeby o tym zdarzeniu nie meldowali, a Niemiec powiedział, niech aby Dubcowa nie mówi o tym zdarzeniu nikomu. I ten Popiel przeżył wojnę, po wojnie rozmawiałem z nim w Gorlicach».

За даныма, котры в своій книжці під назвом «Фльоринка – наше село» публикувал Ярослав Зволіньскій, во Фльоринці жыло аж 17 родин о назвиску Дубец. Было то найбарже популярне назвиско в тым селі. З єдного з фльориньскых родів Дубців походил хоц бы пізнійшый владыка перемышльско-новосандецкой єпархіі ПАПЦ, архієпископ Адам (1926 – 2016).

Навязати контакт потомных

Каміль Кмак зо Стоваришыня Саґа Ґрибів просит вшыткых потомных Лемків з Фльоринкы і околичных сел, жебы візвали ся на заклик предків Салька Попеля, якы хотят найти рід Дубців, якій доміг сохранити ся іх предкови. Ґрибівскє Стоваришыня тримат контакт з внуками Попеля.

В 2013 р. до Польщы – слідом своіх родичів Салька Попеля і Файґы Шнайдман – приіхала дівка Шайля Шіндель. На сайті Center for Holocaust, Human Rights & Genocide Education описала она свою подорож м.ін. до Фльоринкы, Ґрибова і Білой Нижньой. За документацийом зобраном дівком Салька, до войны жыл він з родином в Ропі (першом женом і дітми). Через два рокы робил за німецкой окупациі в лаґрі працы в Ропі, пак через рік находил ся в ґетті в Бобовій. Дальшы документы засвідчают о його поневоліню в лаґрах в Прокоцімі, Плашові і Ченстохові, де был до 15. січня/януара 1945 р.

Родина Салька Попеля хотіла бы дознати ся, в якым періоді перебывал він во Фльоринці, де был хороненый через рід Дубців на Куриівці. Быти може то цілком інча особа, лем о тым самым мені і назвиску?

Шайля Шіндель померла в 2019 р. на пару місяців перед одкрытьом жыдівского памятника на цмонтери в Ґрибові, на котрым серед 1770 інчых Жыдів находят ся мена єй дідів, братів, сестер і вітця – Салька Попеля.

Саґа Ґрибів просит о всякій контакт зо стороны Лемків – родины Дубців ци фльоринчан. Писати мож на saga.grybow@gmail.com. 

Саґа Ґрибів

Стоваришыня Саґа Ґрибів было основане в маю 2020 р., хоц активніст під таком назвом ведена была уж од 2012 р. Цілю стоваришыня єст одкрывати історию, дбати на спадковину ґрибівского реґіону і – што найважнійше – будувати мосты медже людми ріжных нацийональности.

Зґрупуваня публикує інформациі такы, як хоц бы тота описана нынішньом статьом. В своім архіві зберігат великє чысло старых фотоґрафій і документів. Основаный был Соспільный Архів Ґрибова САҐА.

Як бесідує Каміль Кмак, Саґа Ґрибів заінтересуване єст дольом Лемків з ґрибівского реґіону – вшыткых тых сел, якы входили в склад довоєнного ґрибівского повіту. Стоваришыня заінтересуване єст дольом выселеных Лемків. Головно інтересуют іх довыселенчы спомины бывшых жытелів, як тіж стары знимкы. Актуально Каміль Кмак зо Стоваришыньом Саґа Ґрибів роблят над списом Жыдів з лемківскых сел. В плянах мают тіж вымалювати мураль з родином Михала Романяка з Фльоринкы, выселеного до Михалова на Нижнім Шлеску.