«Найдме ся на мапі Мысцовы»

Мысцова, што розложена на правым берегу Вислокы, при єй доплыві – над потоком Мысцівка, має быти заляна до высокости оранжевых балонів (пізрийте на знимку). Загороза заляня села вісит над ним уж парудесят років. Што якісый час вертают пляны побудувати резервуар Мысцова-Конты і черговый раз выселити жытелів села.

Мысцова то село о вельовіковій істориі. Першыраз в записках являт ся в 1410 році, але як подає Єжы Чайковскій в книжці Studia nad Łemkowszczyzną – «мусит то быти значучо скорійше село, нич выникат то з поділу майна. Быти може основали го Волохы або скоро ся доселили, кєд же в 1420 році выступує Іван Валлах, в 1451 році шолтысом є Івашко, а в 1480 році Мысцову называт ся тіж Волошскым Селом».

В тій самій публикациі найдеме іщы інформацию, што, подібні як в парох інчых селах на Лемковині, напр. в Лелюхові, Новій Веси, Боднарці, Мощаници ци Воли Нижній, в Мысцові нияк не мешкали латинникы, значыт Полякы. Мысцова была великым селом – лем в 1931 р. жыло гын 1219 осіб.

По штырікрат

«Драматичны рокы ІІ світовой войны і зараз по ній принесли мало не цілковиту выміну мешканців Мысцовы в звязку з выіздами, а пізнійше выселінями Лемків» – подают орґанізаторы стрічы «Найдме ся на мапі Мысцовы», а тіж реализаторы проєкту, што зберігат памят о давній Мысцові – Стоваришыня Етноґрафічна Працовня од липця/юлия 2023 рока зберало істориі звязаны з Мысцовом.

Першыраз село было выселене, хоц ліпше речы – евакууване – в 1944 р. Під конец вересня/септембра того же рока од страны Полян пришол фронт. 28. вересня/септембра зачало ся острілюваня Мысцовы. До 9. жолтня/октобра люде мусіли ся ховати, де ся дало, і аж товды заряджено евакуацию. Розлокували Мысцівян на обшыри ґорлицкого повіту, м.ін. в Ґладышові, Бодаках, Бортным. Праві ціле село было в німецкых руках. Наслідством того был факт, же близко 75% селян втекло на радяньску Украіну. То было переселіня номер два.

Третій раз Мысцову выселили в 1948 році в околиці Ліґниці і Любіна. В селі остали нечысленны. Ґаздівкы по части заняли сусіде Полякы зо спаленой Гуты Поляньской, а од страны Контів – жытелі того села. По 1956 р. з Заходу вернули лем дві лемківскы родины.

Од 1964 рока над селом вісит загороза чергового переміщыня люди, товды то першыраз явил ся пялн зробити гын резервуар. Пляну дотепер не зреализували, але раз-по-раз думка вертат.

Мешканці самы о собі бесідуют, што од парудесятьох років сідят на вализках. Неясный статус села спричынят, што не реализуют гын інвестицийных плянів, як напр. будова мосту до страны Контів.

Картоґрафічні затримана памят

Непевніст влият і на фунґуваня локальной спільноты. Фундация Greenmind і Сестры Рікы провели консультациі, якы вказали, што мешканці сут поділены, кєд іде о поставу взглядом будовы тамы. Тым, што лучыт, єст почутя затрачыня та переконаня, же никому не залежыт на познаваню і захованю спадковины села.

Етноґрафкы зо Стоваришыня Етноґрафічна Працовня разом з артистком Анном Хмєль зрыхтували ентоґрафічну мапу Мысоцы на основі збераных од літа історий. До крас ілюструваной мапы долучены сут описы веце як 40 ріжных місц.

«Ци чули сте, де в околицях Мысоцвы глядали колиси золота? Знате леґенду о кони облеченым в кожух, што прогнал полювачы з Бучника? Ци знате найти найстаршы хыжы в селі і сліды по неістнуючых ґаздівках? Што лучыт Мысцову з Гутом Поляньском?» Не лем того мож дознати ся з мапы.

Дозвалят она познати меджевоєнный час, коли село было о вельо векше, познати тяжкій воєнный і повоєнный період, штоденне жытя вчас PRL-у в тіни плянів будовы резервуару, маючого заляти село. Сут тіж сучасны ініциятивы, што інтеґруют село.

Вчас презентациі буде бесіда о тым, што на тій мапі є, але і о тым, чого там іщы неє, што хыбує. Подія буде одкрыта для вшыткых – одбуде ся в найблизшу неділю 22. жолтня/октобра в Домі Стражака в Мысцові, початок 17.00 год. (евентуальні для охочых выпрібувати ся вчас тереновой гры – о 15.30 год.).

Вступне дармо – на стрічы буде мож достати мапу.