Петровцій буде мати памятник в роднім селі

За інформаціями порталу Дзеркало Закарпаття, котры были публікованы 20-го апріля 2016-го року, Іван Петровцій, вызначный русиньскый поет, писатель і тлумач, якый умер на зачатку того рока, буде мати у роднім селі Осій, Іршавского району, свій памятник.

В Іршавскій районній раді проходила стріча скулптатора Михайла Беленя із головов рады Віктором Симканинцьом, на котрій обговорив ся вопрос дозволіня на розміщіня на теріторії школы в Осої трьох малых  памятників, котры суть присвячены діятелям історії, наукы і културы. Памятникы мають быти присвячены Феодосійови Злоцькому, Федорови Потушнякови і Іванови Петровційови. Тріо малых памятників має творити памятный знак під назвов „Троє з Осою“. Портал інформує, же Михайло Белень высловив приготовленя до того, жебы взяти на себе фінанцованя памятників знамым Осійчанам, котры прославили село, Іршавскый район і ціле Підкарпатя.

Народив ся Іван Петровцій 22-го мая 1945-го року в селі Осій, на Підкарпатю, котре втогды належало іщі все „de iure“ Чехословакії.

На початку писав в україньскым языку. По україньскы выдав міджі іншыма: поетічны томы „Знак весни” (1979), „Карпатське літо” (1984), „Жовтень – осені свічадо” (1988), стишкы про діти „Софійка і весна” (1986). Як співавтор з Валентінов Петровцій написав крімінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991). Тлумачів на україньскый язык творы світовой літературы, головно поезію.

Быв членом Общества писателів Україны (скорше Совітьского Союза). З огляду на публічне голошіня ся за Русина быв Обществом україньскых писателів вышмареный із общества у 2008 році. Члены (в тім чіслі тоты загранічны) україньского общества пояснили – за “участь у русинстві, яке є антіукраїнськым”. Пак, за признаваня ся до русиньской ідентічности, быв переслідованый украіньсков беспеков.

Іван Петровцій од початку девятьдесятых років публіковав лем по русиньскы, робив так само многы переклады творів світовой класікы на русиньскый язык. Навеце перевыдавав малодоступны класічны творы русиньской літературы.

Список выданых Іваном Петровційом репрінтів русинськой класікы обсягує такы выданя як: Євменій Сабов „Христоматія церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях”, Иван Гарайда „Грамматика руського языка”, Анна Микита „Книга варенія для сельских карпаторусских женщин”,  Александер Духнович „Я – русин”, Александер Павлович „Благословеніє русинам”, Федор Потушняк, Іван Петровцій „Ворожкы осüйськых босоркань”. Поет выдав таксамо зобраны фолклорны творы як – „Давні русинські слова“,  „Давні русинські спüванкы“ ці „Днишнї мої спüванкы“.

Мож спомянути і далшы творы Петровція в русиньскім языку: „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993р., „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996р., „Наші и нинаші спüванкы”, 1998р., „Битангüські спüванкы”, 2001р., „Послїднї спüванкы”, 2004р., „Cпüванкы”, 2006р. – Другоє уданя: 2015р.

Далше як редактор выдав – „Антолоґію днешньой русинськой літературы: стихы, тлумачіня, малюнкы, анекдоты, пословиці, приговоры, примовкы, проклятя, заклятя, лайкы“, „Сто двадцять два стихы”, „Бумбурішкы. Русинськоє читаня”. Окрем того, выдавав русиньскы календарі. Іван Петровцій быв довгы рокы журналістом. Выдав 15 чісел авторьского часопису: „Русинська бисїда”.

Умер Іван Петровцій 1-го януара 2016-го року. День по тім быв похороненый в роднім селі.

Жрідло фотоґрафії: dzerkalo-zakarpattya.com

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА