Празднуваня Ювілейного Рока Локациі Білцаревы

В найблизшу неділю в селі Білцарева на Лемковині буде проходило головне празднуваня Ювілейного Рока Локациі Села Білцарева 1365-2015. Празднуваня ювілею 650. річниці істнуваня села зачало ся уж в маю т.р. і потырват аж до квітня наступного рока. В каждым місяци орґанізуваны сут ріжны конкурсы, змаганя, фестины, кєрмешы, показы, показы сляйдів та інчы подіі, з кульмінацийом 23. серпня т.р.

Головне недільне празднуваня попереджене буде симпозийом, яка одбуде ся в суботу 22. серпня. Цілий календар подій найдете за тым мотузком, а пониже презентуєме плян недільньой імпрезы:

Білцарева, істинно, была кужньом правдивых лемківскых талантів, такій наголовк мал єден з одтинків історычного проґраму радия ЛЕМ.фм А Я[K]…?, в якым што тыжден, през понад 3 рокы, презентуваны были істориі лемківскых сел. Зазрийте до нашых подкастів де найдете одтинок посвячений істориі Білцаревы (або одраз клікнийте гев).

З Білцаревы выводят ся такы выдатны лемківскы особливы персоны як Методий Трохановскій (автор першого лемківского букваря), Семан Трохановскій (посол на сойм), о. Димитрій Хыляк, Григорий Трохановскій, Нестор Репела, Владимір Возняк, Семан Мадзелян, Іван Горощак, Ярослав Горощак і, очывидні, братя Ярослав і Петро Трохановскы.

Докладна дата основаня Білцаревы не єст знана, але перша писана змінка про село находит ся в документі датуваным на 11. мая 1365 рока – на його основі мож речы, же село могло істнувати іщы перед тым роком. Тот документ бесідує о наданю през короля Польщы Казімєжа Великого привілегія жытелям села на вытинаня дерева в лісах до окрисленого місця.

Білцарева находит ся в Низкым Бескіді, окружена єст тзв. Ґрыбівскыма Горами, з верхами Модинянка, Дзелярка, Явір, Воєнна Гора, Убіч, ци Діл.

Початково Білцарева находила ся серед королівскых сел і часто зміняла властителів. Найперше село зорґанізуване было подля маґдебурского права, пак релокувано го на волошскє право. Жытелі занимали ся головні годуваньом звірят, з причыны планной якости земель. Найскорше в цілій ґрибівскій обшыри, під яку підлігала Білцарева, в селі істнувала церков. Парафія была уж од 1581 рока і обнимала тіж сусідню Боґушу. Подля переказу, в Білцареві было 5 церкви. О тій найскоршій істнує леґенда, же іщы перед 1581 роком (през грішных селян) запала ся під землю на сам Великій Четвер. Єдным зо священників в Білцареві был о. Теофіль Кармарчык (1843-1922), якій окрем душпастырской опікы, шырил серед Білцаревіян великій лемківскій патріотизм та привязаня і гордіст зо свого. Тішыл ся великом пошаном і был выдатным соспільным діячом. Його сын, др права, Ярослав Качмарчык был президентом Лемківской Републикы во Фльоринці.

В другій половині ХІХ ст. в селі жыло 708 грекокатолицкых парафіян, была уж в тым часі гын школа (вчено в ней по лемківскы), а початок ХХ. столітя то уж 795 грекокатоликів, 6 латинників і єдна жыдівска родина, хыж было 129. Вчас І Світовой Войны село нашло ся в обшырі боів. Воювано навет в самым центрі села, а з будинку школы зроблено шпыталь. В меджевойню жытя в селі кус ся устабілізувало, основано кооператыву, до школы вернули діти. Значучом подійом был перехід селян на православія в 1928 році. Лемківскій етап скінчыл ся для Білцаревы з 1947 роком, коли выселено на західні землі Польщы вшыткы тоты родины, якы добровільні не пішли до Совітского Союзу.

Новыма осадниками Білцарева заселена была частичні уж в 1945 році, а по 1947 р. – решта села.