Село зас выполнили молитва і люде

Од років в другу суботу червця/юнія на граници сел Святкова Велика і Розстайне, при придорожній капличці, зберают ся православны вірны, жебы локальні спомнути на св. Мучеників Холмскых і Підляшскых, особливі священника мученика Павла (Швайко) і мученицю Йоанну, його жену.

То при тій самій капличці, коло поляны, при котрій молили ся в минулу суботу, св. Павел Швайко правил богослужыня в меджевоєнным періоді для православных Лемків. Суботню літургію очелювал архієпископ перемышльско-ґорлицкій Паісий, в асисті духовенства ґорлицкого, креницкого і саноцкого деканатів.

Перед літургійом о. ігумен Методий з Высовы посвятил воду. З проповідю до зобраных вірных звернул ся о. прот. Михал Коник з Команчы, котрого того дня і нагородили крестом з прикрашынями.

Спільнота памяти

По літургіі і доксолоґіі свята владыка Паісий поздоровил чысленні зобраных вірных, в тым поломників з Ряшова і Підляша. Архієпископ Паісий закликал вшыткых до «жарливой службы Православній Церкви в духу послуху та смиренія, так як робили то святы мученикы Павел і Йоанна».

Слова подякы переданы были до духовенства саноцкого деканату, котре што рока рыхтує торжествуваня при капличці, та до дирекциі Маґурского Нацийонального Парку (МНП) і локального лісництва за опіку над місцьом.

Каплиця, при котрій правлено богослужыня, была вознесена в 1928 році, а тепер находит ся на териториі МНП. Єст єдным з нечысленных православных обєктів, котры не были знищены по Акциі «Вісла». Не перетырвало натоміст село – Розстайне, котре оджыват єднак за справом шторічной молитвы. «Св. Причастя (…), спів хору під дирекцийом о. прот. Ярослава Ґрича та молитва Архієпархы, духовенства і вірных наполнили нашы серця особливом духовом радістю, потверджаючы факт, што не в силі Бог, а в правді» – пише о. прот. Андрий Ґрич в реляциі зо свята на сайті orthodox.pl.

Свв. Павел і Йоанна (Швайко)

Святый мученик Павел Швайко вродил ся 4. квітня/апріля 1893 рока в Заблотцях на Волыни. По науках в світскых школах вступил до Духовной Семінариі в Єкатеринославі (днес Дніпропетровск), котру скінчыл в 1918 році. В 1924 році был рукоположеный митрополитом Діонізийом (Валединьскым). По душпастырскым стажы в Варшаві остал парохом в селі Потік Выжній в білґорайскым повіті.

В 1927 році, по одроджыню ся православя на Лемковині перенесли до перше до Святковой Великой, пак до Дошниці. До душпастырской роботы на Лемковині в меджевоєнным періоді митрополита Діонізий делеґувал найліпшых священників – такых, што были выдатныма проповідниками і орґанізаторами. О. Павел служыл Лемкам, якы «вертали до віры вітців».

В драматичным періоді переслідувань православя на Холмщыні в 1938 році, духовный вєдно зо свойом женом Йоанном вернули на Холмщыну. Священник укріплял вірных в православній вірі, хоц неєднократні наражал тым своє і жены жытя. Аж в 1943 році были скатуваны і в кінци пострілены бандитами. Тіла замордуваных были змасакруваны. На грудьох священника бандиты вырізали осмораменный крест.

Св. Собір Єпископів Польской Автокефальной Православной Церкви в марци 2003 рока причыслил о. Павла і імост Йоанну до лику Святых Мучеників Землі Холмской і Підляшской. Канонізацийны торжества прошли в червци/юнію того самого рока.

Фот. о. прот. А. Ґрич