Україньско-мадярьскый пінґ-понґ

Віктор Орбан у Румунії выголосив, же видить нуловы шансы, жебы Україна стала членом Североатлантічной аліанції і Европской унії. Треба одкрыто додати, же єднакы шансы суть, жебы Мадярьско реално пробовало якусь форму анексії Закарпатьской области Україны, і кебы Орбан выменовав міністрів, нелем уповномоченого про тоту область.

Київ ся на Будапешть гнівать. Має дві причіны. Першов є, же Віктор Орбан на 29-ій літній універзіті Мадярів у Румунії в рамках свого прояву выразив своє пересвідчіня, же Україна ниґда не стане членом НАТО, ани членом Европской унії. То бы было іщі пів проблему. Властно мож бы было повісти, же Київ ся ани не має чом гнівати, бо Орбан лем повів тото, што в днешній сітуації видять і іншы западны державы, лем о тім мовчать і своє сумліня лічать деякыма грошами про Україну, збройов ці рушіньом візів. А Україна то уж і сама мусить чути, покля є холем дакус іщі при розумі, же путь на Запад наберать скорше форму турецьку – обіцянь, обіцянь і знова обіцянь, як реалности.

Тов другов причінов є, же кабінет Віктора Орбана має нову функцію міністерьского уповномоченого про економічный розвиток Закарпатьской области і про розвиток мадярьскых матерьскых школ в карпатьскім облуці. Київ то видить як засягованя до сувереніты і теріторіалной цілости Україны, вмішованя ся до внутрішніх справ суверенной державы. Што на цілій справі чудне – як НАТО так і Европска унія то не рішыть.

Київ видить рішіня в загнатю, або ліпше повіджено укріпліню присутности армії в Закарпатьскій области. Лемже тото не є рішіня. Намісто того бы україньскы власти мали зачати рішыти кардіналны проблемы той области. Закарпатьска область є довгодобо знеужывана в черьпаню придодного богатства, ничать ся цілы лісы, а фінанчный ефект в реґіоні є з того мінімалный. На нич не суть в области грошы, высока безробітность бы была іщі высша, кебы тісячі людей, котры роблять в державах Европской унії, вернули ся домів. Людям не треба войну, присутность армії, а холем дакус нормалны обставины про холем дакус нормалный жывот.

Загнаня армії до области не має смыслу і з далшой причіны. Бісіды Орбана о карпатьскім облуці і подобных справах не суть новотов. Роздаваня гражданства каждому, хто повість по мадярьскы холем hát igen, є так само політіков карпатьского облука. Но реалный ефект є барз малый. Орбан зо своїм Мадярьском много раз не знать дати людям за граніцями Мадярьска жаден ліпшый жывот, кебы были під Будапештьов, навспак, многым бы ся погіршыло, і так в одкрытім просторі Европской унії, де мають навеце меншыны ґарантованы свої права, му на то векшына людей доста ясно і доста наголос кашле. А не треба забывати, же є то як раз членство Мадярьска в НАТО і в Европскій унії, котре тримать на узді вшыткы його великомадярьскы смакы, і котре ґарантує, же Орбан Путіном, покля є Мадярьско членьсков державов тых двох ґруп, не буде. Нуловы шансы так не суть лем про Україну в справі НАТО і Европской унії, але і в справі якогось приєднаня Закарпатьской области до Мадярьска.

Значіть, новый уповномоченый є бізовно до даякой міры провокаційов, а до даякой міры і досправдовый інтерес Будапешті старати ся о „своїх“ в тій области. Лемже ці уж ся то называть так або іншак, і в іншых державах найдеме інштітуції, котры ся старають о „своїх“ в загранічных діаспорах.

Неприхылюючі ся ани на єден бік україньско-мадярьского пінґ-понґу, треба звернути увагу на єдну основну справу. Ці уж Україна, котра може чути огрожіня і бояти ся о далшу область, жебы їй не пропала, ці є то Мадярьско, котре бы хотіло помочі области, бо там має „своїх“, обидві державы забывають на єден основный факт, котрый є моментлано єдиным правилным рішіньом про реґіон.

До Закарпатьской области не треба ани векшу присутность україньской армії, области не треба ани мадярьскы власти, ці їх вплив, а области треба признати і зачати выконовати резултаты референдума із 1991-го року. Платны резултаты, платного референдума. Автономія, о якій рішыли люди в референдумі, котра бы значіла „ґаздованя“ на властнім і з властным, а не выкраданя реґіону з нуловыма фінанчныма ефектами про область, і вєдно з тым вызнаня корінного народа – Русинів, бы в днешній сітуації было тым найправилнішым рішіньом. І оно бы не было лем найправилнішым, оно бы омного веце, як намагы Києва, ґарантовало стабіліту реґіону в граніцях державы, і омного веце бы ґарантовало права і розвиток мадярьской меншыны в реґіоні. Же на то забывать Київ, то є уж традіція, але же на то забывать і Будапешть, то є робліня той самой хыбы. Як раз в тім бы ся міг Орбан анґажовати в рамках Европской унії, кедь му досправды іде о добро области.

Жытелі Закарпатьской области о собі самы свободно вырішыли в референдумі у 1991-ім році. Вырішыли, же будуть автономнов областьов в рамках Україны. Як раз тото рішіня было ґаранційов стабіліты, теріторіалной цілости. Є час, жебы собі то усвідомив Київ, Будапешть, Брусел, котрый мовчіть, і перестали собі думати, же они знають ліпше як голосуючі в референдумі, што є про область і людей добре.

І пінґ-понґ, котрый теперь вказує Київ з Будапештьов, нелем ничому не поможе, а навеце не бавить смотрити никого.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА